«Спільноти ненависті»: соціальні мережі погано впливають на політику

У понеділок польські друковані ЗМІ багато уваги, вже традиційно, приділили темі біженців. Газета «Rzeczpospolita» наголошує – у справі прийняття біженців першу скрипку грає Німеччина, канцлер Анґела Меркель приймає рішення, до яких пізніше змушує пристосовуватися всі інші країни Євроспільноти. Ще кілька днів тому Берлін заявляв, що прийме усіх охочих, а вже у неділю оголосив про тимчасове повернення контролю на німецьких кордонах. Німецьке МВС лаконічно пояснює: ми не ухиляємося від відповідальності, але вона має бути солідарною. Під солідарністю Берлін розуміє розподіл частини біженців, цю ідею підтримує і Єврокомісія, однак проти рішуче виступає Польща та інші країни Центрально-Східної Європи. Як сказав прем’єр Словаччини Роберт Фіцо, ми не хочемо одного дня прокинутися поряд з півсотнею тисяч мігрантів, про яких ми взагалі нічого не знаємо. Та й закликаючи Європу до солідарності, Берлін не відмовляється за її плечима підписувати нові контракти з Ґазпромом. Це ж видання, «Rzeczpospolita», нагадує: поки з Сирії тікає все більше людей, Путін вирішив посилити співпрацю з місцевим диктатором Асадом. Взявши паузу на Донбасі, Кремль розпочав наступ на Близькому Сході. У Польщі переконані: завдяки діям у Сирії Путін хоче отримати від Заходу згоду на замороження конфлікту в Україні. Цікаво, як Берлін реагуватиме на цю ідею.

Видання «Dziennik Gazeta Prawna» звертає увагу вже на події в Британії. Там Лейбористська партія, котра програла на попередніх парламентських виборах, визначилася з новим лідером. Ним буде соціаліст Джеремі Корбін, відомий своєю антипатією до Штатів та симпатією до Путіна. На цьому не кінець оригінальних ідей Корбіна: політик підтримував ІРА, котра влаштовувала теракти проти англійців, хоче виходу Британії з НАТО та відмови від ядерної зброї. Цікаво, чи запросить Корбін Путіна до підписання нового Будапештського меморандуму.

Тижневик «Wprost» публікує спеціальний рапорт «Спільноти ненависті». Мова, звісно, про Фейсбук та інші соціальні мережі, котрі задумувалися, як допомогти у налагодженні комунікації між людьми, а в результаті перетворилися на найбільший майданчик для образ ідеологічних опонентів. Завдяки Інтернету громадянське суспільство у Польщі навчилося краще контролювати владу, боротися з банками, нечесними працедавцями та розвивати наукові проекти. Одночасно, небувалого розмаху набрало ображання прибічників інших політичних партій, знущання над публічними особами, приниження співрозмовників. Виборці вже реагують не стільки на гасла політиків, скільки на їх висміювання у мережі. А долю виборчих кампаній вирішують не професійні піар-агенції, а мільйони анонімних інтернет-юзерів. Фейсбук все більше має вплив на реальність. Тільки чи стає реальність від цього кращою?

О.Б.