Сьогодні на сторінках усіх польських газет – фотографія Павла Шеремета. Деякі журналісти, як з видання «Dziennik. Gazeta Prawna», згадують свого колегу, інші – наприклад, з видань «Gazeta Wyborcza», «Gazeta Polska Codziennie», «Rzeczpospolita», намагаються припусити причини замаху та назвати тих, хто стоїть за смертю Шеремета.
«Журналіст трьох народів» - так Павла Шеремета називає Міхал Потоцький з «Dziennik. Gazeta Prawna». «Паша загинув на розі вулиць, названих іменами символів української історії (Івана Франка та Богдана Хмельницького – ред.), але він сам був символом, - пише Потоцький. – Символом журналістської незалежності й високої ціни, яку часом за це платять». Потоцький пише про професійний шлях Шеремета, який почався у Білорусі, вів через Росію а закінчився в Україні. За його матеріали Лукашенко відібрав Шеремотві білоруське громадянство. «Це був єдиний випадок в історії Білорусі», - додає Потоцький.
«Rzeczpospolita» нагадує, що писав Павло Шеремет на шпальтах цієї газети: «У демократичному суспільстві важко утриматися при владі десять років, тут президента ніхто не боїться і всі можуть його критикувати. У тоталітарній державі система керування діє дуже примітивно: брехня, корупція, шантаж та вбивства. Найважливіше тут – перетнути якусь межу, після якої не зважаєш на моральні дилеми, що перешкоджають у досягненні мети – необмеженої влади».
«Шеремет про себе говорив, що він – особистий ворог Лукашенки», - каже польському виданню редакторка білоруської «Хартії’97» Наталя Радіна. І додає, що білоруські державні ЗМІ або взагалі не поінформували про смерть Павла Шеремета, або не згадали, що журналіст був білорусом. «Я не вірю в жодні кримінальні версії вбивства, в нашій країні журналісти гинуть за слова», - переконана Наталя Радіна. «Rzeczpospolita» пише про різні версії загибелі Шеремета, серед яких – і «російський слід».
«Не думаю, що за смертю Шеремета стоїть Лукашенка, - вважає журналіст видання «Gazeta Wyborcza» Вацлав Радзівінович. – Зі своїми опонентами він розправляється в інший спосіб. З того, що мені відомо, Шеремет не загрожував українським олігархам настільки, щоб вони його вбивали в центрі міста у білий день. Шеремет, натомість, був одним з найбільш знаних представнкиів російської політичної еміграції в Україні. Це група людей з відомими прізвищами, які користуються свободою, що притаманна для української держави, а якої в їхній батьківщині вже нема, створюють сильний антикремлівський осередок. Показова смерть Шеремета була пересторогою, яку Кремль вислав до цього середовища».
«Це була привселюдна екзекуція журналіста в центрі Києва» - читаємо на шпальтах видання «Gazeta Polska. Codziennie». Газета виключає версію, що Шеремет став випадковою жертвою (адже він їхав не своєю машиною, і теоретично, ціллю могла бути власниця авто, шеф-редактор «Української правди»). «Такого типу акції планують заздалегідь. Вбивця знав, що Шеремет часто бере це авто, так само знав, якими маршрутами він рухається», - говорить газеті голова аналітичного осередка Третій сектор Андрій Золотарьов. «Причиною вбивства найімовірніше, була професійна діяльність Павла Шеремета. Замах на нього асоціюється з вбивством Георгія Ґонґадзе 2000 року, - читаємо в газеті. – Тоді замовниками були люди з найвищих щаблів влади. Смерть Ґонґадзе призвела до політичної кризи, а усіх деталей злочину досі не встановлено. Тож розслідування загибелі Шеремета стане неабияким випробуванням для української влади», - пише «Gazeta Polska. Codziennie». Як припускає на шпальтах видання Андрій Золотарьов, смерть журналіста – «це тільки ланка у довгому ланцюгу, який може призвести до дестабілізації України».
Я.С.