Ми маємо в Україні нагальніші проблеми, ніж питання Волині

Ми маємо в Україні нагальніші проблеми, ніж питання Волині – каже у розмові з виданням «Gazeta Wyborcza» професор Українського католицького університету у Львові Ярослав Грицак. Український історик звертає увагу, що у польсько-українських відносинах настав новий етап, у якому «жести політиків мають бути замінені зближенням суспільств».

Польсько-українське примирення у політичному вимірі втрачає значення, оскільки Польща змінюється, – підкреслює в інтерв’ю Ярослав Грицак. «Польща стає іншою державою, увійшла на стежку, яка веде до витіснення її за власним бажанням з клубу великих гравців міжнародної політики. Польща прямує до самоізоляції, а Україна потребує ефективного союзника на Заході. Нинішня Польща не сповнює цього критерію» - стверджує у «Gazeta Wyborcza» Ярослав Грицак.

«У вас правлять люди з партії, що має у назві справедливість, яка – на їхній погляд – полягає у тому, щоб говорити про історичні польські кривди, та у формуванні нового іміджу Польщі. Натомість сьогодні для України Волинь не може бути проблемою, коли якраз маємо на голові справжні проблеми, не лише ті пов’язані з іміджем. Дискусія про Волинь на Україні маргінальна. Подібно як дискусія про Степана Бандеру», - зауважує історик на сторінках польської газети.
«У нас є відчуття, що нас покидає найкращий союзник. У такому тоні в нас говорять про стрічку «Волинь». Держава воює з Росією, у своїй боротьбі посилається на європейські цінності, а європейська Польща, яка все ще тішиться добрим сприйняттям серед українців, започатковує дискусії, для яких сьогодні не має місця. Не називаємо цього зрадою, але вважаємо, що це безчесність» - каже Ярослав Грицак.

Історик висловлює сподівання, що негативна атмосфера, яка виникла після появи польського фільму «Волинь» не матиме більшого впливу на майбутні польсько-українські стосунки. «Я оптиміст. У ваших відносинах з Литвою немає питання Волині, проте у взаєминах Вільнюса і Варшави також є проблеми. Ми укладаємо наші відносини не лише на основі історії, але більш прагматично». За словами історика цей прагматичний підхід проявляється, зокрема у спільному, і обґрунтованому страху перед Росією.

Л.З.