Огляд преси 09.01.17. Прядко

«Євросоюз може відібрати у нас українців», - описує у трьох великих статтях роботу українських працівників в Польщі понеділкове число журналу «Wprost»:

«Європейська комісія хоче запровадити безвізовий рух для українців і грузинів. Польській економіці це може дорого коштувати». Тижневик добачає одні позитиви від роботи українців, які чудово інтегруються, уникають розмов про політику, для них найголовніше, – праця. «Українці не відбирають у поляків роботу. У Варшаві ми маємо лише тривідсоткове безробіття і чверть мільйона (працюючих) українців», - пише видання. Але, керівник рекрутингової компанії Work Service Мацєй Вітуцький попереджає, що коли з’явиться можливість заробляти у Німеччині, Франції чи Бельгії у три-чотири рази більше, то українці обов’язково цим скористаються:
«Якби ми змінили модель підходу до українських працівників, то могли б позмагатися із західними пропозиціями. Стабільність працевлаштування з дуже подібною ментальністю і легкістю вивчення мови, - це був би сильний аргумент. Якби працівник зі Сходу знав, що у Німеччині зароблятиме лише три місяці в євро, а у нас існує можливість залишитися на постійно, оселитися, забрати родину, - то це був би аргумент на користь Польщі. А при моделі три місяці роботи в Німеччині чи шість місяців роботи у Польщі, відомо, що людина обере Німеччину».
На підтвердження цього журнал «Wprost» наводить приклад Алли з Кривого Рогу, яка наголошує – у Польщі у шість разів більші зарплати, ніж в Україні, а у Норвегії – у тридцять разів. Тож, якби вона мала вибір, то не задумуючись обрала б Скандинавію.

Понеділкове число тижневика «Do Rzeczy» ніби продовжує цю ж, заробітчанську, тему, але у протилежному напрямку. У статті «Українська пастка» автор Томаш Квасьніцький наголошує: «Ідея впустити до Польщі мільйони українців лише глибше увіпхне нас у демографічні проблеми і утримає пастку низьких прибутків. Тож, її форсують, здебільшого, жонглери, яким залежить на дешевій робочій силі».
У журналі наголошується, що польська влада не тільки надаватиме українцям соціальні допомогу, а й згодом – ще й польське громадянство. «Варто задуматися, як тоді виглядатиме політика Польщі щодо східного сусіда, якщо вже сьогодні політичний клас і велика частина електорату не в змозі відрізнити національних інтересів Польщі та України. Тож, не сподіваймося, що ситуація поліпшиться, коли польські політики почнуть здобувати популярність серед багатомільйонного українського електорату» (у Польщі).

В.П.

Огляд преси 09.01.17. Прядко

«Євросоюз може відібрати у нас українців», - описує у трьох великих статтях роботу українських працівників в Польщі понеділкове число журналу «Wprost»:

«Європейська комісія хоче запровадити безвізовий рух для українців і грузинів. Польській економіці це може дорого коштувати». Тижневик добачає одні позитиви від роботи українців, які чудово інтегруються, уникають розмов про політику, для них найголовніше, – праця. «Українці не відбирають у поляків роботу. У Варшаві ми маємо лише тривідсоткове безробіття і чверть мільйона (працюючих) українців», - пише видання. Але, керівник рекрутингової компанії Work Service Мацєй Вітуцький попереджає, що коли з’явиться можливість заробляти у Німеччині, Франції чи Бельгії у три-чотири рази більше, то українці обов’язково цим скористаються:

«Якби ми змінили модель підходу до українських працівників, то могли б позмагатися із західними пропозиціями. Стабільність працевлаштування з дуже подібною ментальністю і легкістю вивчення мови, - це був би сильний аргумент. Якби працівник зі Сходу знав, що у Німеччині зароблятиме лише три місяці в євро, а у нас існує можливість залишитися на постійно, оселитися, забрати родину, - то це був би аргумент на користь Польщі. А при моделі три місяці роботи в Німеччині чи шість місяців роботи у Польщі, відомо, що людина обере Німеччину».

На підтвердження цього журнал «Wprost» наводить приклад Алли з Кривого Рогу, яка наголошує – у Польщі у шість разів більші зарплати, ніж в Україні, а у Норвегії – у тридцять разів. Тож, якби вона мала вибір, то не задумуючись обрала б Скандинавію.

Понеділкове число тижневика «Do Rzeczy» ніби продовжує цю ж, заробітчанську, тему, але у протилежному напрямку. У статті «Українська пастка» автор Томаш Квасьніцький наголошує: «Ідея впустити до Польщі мільйони українців лише глибше увіпхне нас у демографічні проблеми і утримає пастку низьких прибутків. Тож, її форсують, здебільшого, жонглери, яким залежить на дешевій робочій силі».

У журналі наголошується, що польська влада не тільки надаватиме українцям соціальні допомогу, а й згодом – ще й польське громадянство. «Варто задуматися, як тоді виглядатиме політика Польщі щодо східного сусіда, якщо вже сьогодні політичний клас і велика частина електорату не в змозі відрізнити національних інтересів Польщі та України. Тож, не сподіваймося, що ситуація поліпшиться, коли польські політики почнуть здобувати популярність серед багатомільйонного українського електорату» (у Польщі).

В.П.

Огляд преси 09.01.17. Прядко

«Євросоюз може відібрати у нас українців», - описує у трьох великих статтях роботу українських працівників в Польщі понеділкове число журналу «Wprost»:

«Європейська комісія хоче запровадити безвізовий рух для українців і грузинів. Польській економіці це може дорого коштувати». Тижневик добачає одні позитиви від роботи українців, які чудово інтегруються, уникають розмов про політику, для них найголовніше, – праця. «Українці не відбирають у поляків роботу. У Варшаві ми маємо лише тривідсоткове безробіття і чверть мільйона (працюючих) українців», - пише видання. Але, керівник рекрутингової компанії Work Service Мацєй Вітуцький попереджає, що коли з’явиться можливість заробляти у Німеччині, Франції чи Бельгії у три-чотири рази більше, то українці обов’язково цим скористаються:
«Якби ми змінили модель підходу до українських працівників, то могли б позмагатися із західними пропозиціями. Стабільність працевлаштування з дуже подібною ментальністю і легкістю вивчення мови, - це був би сильний аргумент. Якби працівник зі Сходу знав, що у Німеччині зароблятиме лише три місяці в євро, а у нас існує можливість залишитися на постійно, оселитися, забрати родину, - то це був би аргумент на користь Польщі. А при моделі три місяці роботи в Німеччині чи шість місяців роботи у Польщі, відомо, що людина обере Німеччину».
На підтвердження цього журнал «Wprost» наводить приклад Алли з Кривого Рогу, яка наголошує – у Польщі у шість разів більші зарплати, ніж в Україні, а у Норвегії – у тридцять разів. Тож, якби вона мала вибір, то не задумуючись обрала б Скандинавію.

Понеділкове число тижневика «Do Rzeczy» ніби продовжує цю ж, заробітчанську, тему, але у протилежному напрямку. У статті «Українська пастка» автор Томаш Квасьніцький наголошує: «Ідея впустити до Польщі мільйони українців лише глибше увіпхне нас у демографічні проблеми і утримає пастку низьких прибутків. Тож, її форсують, здебільшого, жонглери, яким залежить на дешевій робочій силі».
У журналі наголошується, що польська влада не тільки надаватиме українцям соціальні допомогу, а й згодом – ще й польське громадянство. «Варто задуматися, як тоді виглядатиме політика Польщі щодо східного сусіда, якщо вже сьогодні політичний клас і велика частина електорату не в змозі відрізнити національних інтересів Польщі та України. Тож, не сподіваймося, що ситуація поліпшиться, коли польські політики почнуть здобувати популярність серед багатомільйонного українського електорату» (у Польщі).

В.П.