«Меркель – це надія Путіна», - заявляє публіцист газети «Rzeczpospolita» Пйотр Єндрощик. Передвиборча кампанія до Бундестаґу вкотре проявила велику симпатію західних сусідів Польщі до Росії. Достатньо лише зазирнути до програм шести політичних сил, чиї представники увійдуть до німецького парламенту в результаті недільних виборів.
Керований Анґелою Меркель Християнсько-демократичний союз переконаний у необхідності діалогу з Росією, а коли Мінські домовленості щодо Донбасу буде виконано, можна буде взятися за скасування санкцій. Це, зрештою, канцлерка повторює віддавна. В програмі, однак, є згадка про російську агресію в Криму. Баварський Християнсько-соціальний союз робить наголос на російсько-німецьких економічних зв’язках і, власне, з метою їх поглиблення Москву відвідує баварський прем’єр Горст Зеегофер разом з делегацією німецьких промисловців.
Подібні погляди поділяє Соціал-демократична партія Німеччини, представник якої Зіґмар Ґабріель є віце-канцлером у теперішньому уряді та очолює німецьке МЗС.
Як випливає з минулорічного дослідження Фонду Кербера, 81% німців виступає за розвиток відносин з Росією. Важливішими для них є лише взаємини із Францією – 89%. А за іншим опитуванням, 58% німців були б проти втручання Бундесверу у випадку нападу Росії на інші країни. У зв’язку з цим канцлерка Меркель змушена протидіяти серйозному суспільному тискові. «Побоювання, що Росія може намагатися втрутитися у передвиборчу кампанію в Німеччині не підтверджуються. Таким чином, президент Путін переконаний, що Меркель правитиме й надалі», - коментує такі тенденції державне радіо Deutschlandfunk.
Зовсім іншої думки щодо цього є Міхал Потоцький з часопису «Dziennik Gazeta Prawna». Якщо в Європі є політик, з чиєю силою рахується російський президент, то це Анґела Меркель, - читаємо в статті «Dorogaja Angieła, lieber Wladimir».
Анґела Меркель, вихована у НДР, і Владімір Путін, що свої перші кроки зробив у резидентурі російської розвідки у цій країні, попри те, що обоє розмовляють по-німецьки і по-російські, не в змозі знайти спільної мови. Розрахунок Кремля, що канцлерка з минулим, пов’язаним Союзом вільної німецької молоді – НДР-івським відповідником Комсомолу – буде ще більш доброзичлива до Росії, аніж її попередник Ґергард Шредер, були марними. Путіна роздратував вже перший візит Меркель до Росії, особливо її зустріч з захисниками прав людини. Аби її принизити, на прощання він подарував їй м’яку іграшку. Пізніше, однак, він був змушений почати поважати її.
«У російських питаннях Меркель дистанціювалася від політики своїх попередників. Попередні канцлери вважали СРСР і Росію за європейську супердержаву і прагнули досягти стратегічної рівноваги з Москвою навіть під час холодної війни. Меркель хотіла співпрацювати з Москвою, спираючись на спільні ліберальні цінності. Але Німеччина відмовилася від модернізаційного партнерства з Росією, коли Кремль остаточно відкинув ліберальні ідеали Заходу», - Потоцький наводить слова німецького політолога Алєксандра Рара, що він написав у журналі «Россия в глобальной политике».
А.М.