Пйотр Лісєвич: «Ми, Ізраїль, Україна»

Як читаємо в дописі Пйотра Лісєвича (niezalezna.pl), польський історик, публіцист Єжи Тарґальський оприлюднив інформацію про те, що над поправкою клубу Кукіз’15 до закону про Інститут національної пам’яті Польщі, в якій неправильно визначено геноцид вчинений українськими націоналістами, працювали проф. Войцєх Партач, учасник російської конференції в Криму, та проф. Володимир Осадчий з Товариства Польща-Схід, колишнього... Товариства польсько-радянської дружби.

«Партія Право і справедливість її (поправку – ред.) прийняла, а якби цього не зробила, Кукіз обвинуватив би ПіС у пробандерівській позиції. Це проблема невідома в Третій Річпосполитій; тоді поляки дрижали перед тим, що про нас напишуть за кордоном. Ми це змінили, сьогодні нагороджують політиків за захист Польщі», – відзначає дописувач. Як читаємо далі, постколоніальний менталітет був витіснений незалежницьким, а разом із тим повернулися довоєнні проблеми з публіцистики Мацкєвича чи Бончковського. «Декому вигідно ліцитуватися, наприклад, твердістю у підході до сусідів слабших за Росію чи Німеччину, яка не завжди відповідає польським інтересам. Зріла політика передбачає, що є ворожі нам держави (Росія), є такі, домінуванню яких ми спротивляємося (Німеччина), і ті, з якими сперечаємося, але хочемо співпрацювати (США, Ізраїль, Україна). Відсутність цієї свідомості шкідлива. Хто не був радикальним у справі Смоленська, а є таким у справі Ізраїлю та України, тому я не довіряю», – коментує автор допису, Пйотр Лісєвич.

http://niezalezna.pl/Н.Б.