«Я боюся, що знову будемо їсти траву»

«Я боюся, що знову будемо їсти траву», - під таким заголовком видання «Gazeta Wyborcza» публікує репортаж з Донбасу. «На перший погляд, життя у прифронтових місцевостях виглядає звичайно, але цивільні платять за цю війну високу ціну», - читаємо.

Інна, мешканка Авдіївки, зізнається, що не має певності, чи прокинеться наступного ранку: «Намагаємося не думати про обстріли, але...».

«Адміністрація на сході України працює слабо. Переселенці з окупованих сепаратистами територій можуть розраховувати на кількасот гривень допомоги, але товари в крамницях у місцевостях поблизу лінії фронту – значно дорожчі, ніж, скажімо, у Харкові», - читаємо. Пенсіонерка з Авдіївки каже: «Хліб тут коштує 10 гривень, а пенсія – це 1600 гривень».

Польська газета рзповідає теж про Наталю, котра впродовж року втратила усю свою сім’ю – у січні 2015 року від інфаркту померла її мама, потім граната вбила чоловіка, а після нього помер її батько. Вона сама втратила слух від ударної хвилі вибуху. Будинок Наталі знищили снаряди, залишилися самі руїни. Сусіди, котрі втекли з Авдіївки, дозволили жінці мешкати в їхньму будинку. Після вибуху війни вона не мала що їсти і просила про харчі українських солдатів. «Але потім мені стало соромно і я запропонувала, що буду прати їм одяг. Солдати давали хто скільки – по 50-100 гривень», - каже Наталя.

З українського боку від лінії фронту залишилися тільки ті, кому не було куди подітися. Вони намагаються жити попри війну та обстріли, а в їхні очі загалядає голод» - читаємо на шпальтах польської газети.

Я.С.