Зі зверненням до Міжнародної Ради Охорони Пам’яток про внесення 16 дерев’яних карпатських церков у Список пам’яток Світової спадщини ЮНЕСКО виступила низка українських і польських громадських організацій. Після попередньої ухвали остаточне рішення з цього питання буде прийнято на окремому засіданні Ради в середині червня, і тоді 16 пам’яток дерев’яної сакральної архітектури
буде визнано за об’єкти Світової садщини, що потребують особливої опіки й охорони.
Заступник директора Національного Інституту Спадщини Маріуш Чуба підкреслює, що звернення про передачу польських і українських церков під охорону ЮНЕСКО – це результат багаторічної співпраці польських і українських партнерів:
Це один із елементів різнопланової співпраці, адже Національний Інститут Спадщини співпрацює з українськими партнерами впродовж багатьох років у аспекті охорони нашої спільної культурної спадщини. Одним із елементів цієї співпраці є дослідження й охорона дерев’яної архітектури. Це пам’ятки особливого значення, адже вони потреблюють особливого догляду, вони є найбільш загроженими архітектурними об’єктами, а їхнє утримання в доброму стані, реставрація потребують найбільших зусиль і матеріальних засообів.
Шукаючи спільного знаменника нашої співпраці, ми дійшли висновку, що у сфері нашого зацікавлення, так само як зацікавлення широкої громадськості, є сакральна архітектура, тобто церкви, котрі тут, у цій частині Польщі, тобто на Сході й Південному Сході, а також в Україні є архітектурою, що виразно домінує, тобто належить до пам’яток особливого рангу. Впродовж довгого часу ми, як і інші європейські країни, працюємо над визнанням цієї архітектури, хочби через внесення її у Світовий список пам’яток. Таким чином з’явилась ідея звернення до Міжнародної Ради Охорони Пам’яток саме щодо цієї категорії об’єктів.
У список об’єктів, що підлягають охороні ЮНЕСКО можуть потрапити 16 церков – 8 з української, й 8 з польської сторони кордону, каже Маріуш Чуба:
Ми дотрималися принципу паритету – по 8 архітектурних об’єктів від кожної сторони. Але пам’ятаймо, що ці 16 церков репрезентують дуже широке явище й величезну кількість пам’яток, котрі в межах Польщі й України можна лічити сотнями об’єктів, а радше навіть можемо налічити понад тисячу таких церков. Ці об’єкти поширені на дуже великих території, у випадку Польщі це Південно-Східні терени, натомість у випадку України можемо сказати, що ця архітектура представлена скрізь. Міркуючи над стратегією нашої ініціативи, ми скерували нашен зацікавлення в бік архітектури Пограниччя, тобто в регіон Карпатських гір, котрі є горами, що поєднують, а не розділяють Польщу й Україну. Предметом нашої уваги стала архітектура пов’язана з греко-католицькою церквою, передовсім з огляду на ту особливу роль, яку Унія Православної й Латинської церкви відіграла на цих теренах.
Серед об’єктів, внесених до Списку світової спадщини – церква Зішестя Святого Духа в селі Потелич, збудована 1502 року; на її стінах зберігся монументальний живопис 1620—1640 рр.; це також церква Св. Трійці в містечку Жовква, збудована 1720 року: розкішний іконостас цього храму налічує близько 50 ікон, в його вирізбленні й розписі взяли участь такі славетні майстри, як Іван Руткович та Ігнатій Стобенський. До Списку потрапила й церква св. Юри в місті Дрогобич, перенесена сюди 1656 року з карпатського села Надіїва: надзвичайно багатий фресковий розпис храму, з характерним цікавим рослинним орнаментом виконала артіль під керівництвом Стефана Маляра (Поповича Медицького). В переліку об’єктів можемо бачити й
Церкву Вознесіння в с. Ясіня 1824. Ці об’єкти розташовані на українській стороні кордону, натомість з польського боку до охоронного списку ЮНЕСКО потрапила церква св. Параскеви в селі Радружі, зведена на початку 17 століття – в ній зберігся один із найстаріших стінОписів, сюжетно й композиційно поєднаний з іконостасом; церква Різдва Пресвятої Богородиці у Хотинці, збудована 1610 року, - тут зберігся фресковий розпис першої половини 18 століття. У списку є також бойківська церква Св. Архангела Михаїла в селі Смольник, збудована 1791 року:
Ці 16 об’єктів представляють усі найважливіші типи церковної архітектури. Найстаріші з них було створено наприкінці XV – на початку XVI століття, а наймолодші постали в добу згасання будівництва дерев’яних церков, тобто наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття. Ці пам’ятки представляють також усі етнографічні відмінності дерев’яної сакральної архітектури, які можна зустріти в цьому регіоні: ці етнічні версії розвивались завдяки поєднанню головного стилю із локальними традиціями дерев’яного будівництва. Говоримо тут про архітектуру лемків, бойків, гуцулів, котрі становлять такий собі додатковий колорит цієї архітектури.
Наш проект охоплює 16 об’єктів, але ми його укладали так, щоб він розповідав про розвиток широкого пласта цієї архітектури, щоб якнайповніше представляв явище польського й українського дерев’ного будівництва церков.
Визнання й включення 16-ти об’єктів у Світовий список ЮНЕСКО аж ніяк не повинно означати закінчення співпраці польської й української сторін – навпаки, це тільки початок, зауважує Маріуш Чуба:
Нашою метою є перелік усіх об’єктів, а отже визнання польської й української сакральної архітектури за світову вартість, за вартість універсальну – адже саме такою є ідея Світового списку об’єктів, що знаходяться під охороною ЮНЕСКО. Тут ідеться про доробок усього людства, незалежно від місця й часу створення пам’ятки.
Спільно проведені підготовчі роботи до подання у Список Світової культурної спадщини ЮНЕСКО оживив низку процесів у сфері охорони культурної спадщини як всередині наших двох країн, так і поза їхніми межами, а також збільшили поінформованість церковних громад та служителів церкви:
Нашою далекосяжною метою є охорона цієї архітектура в широкому розумінні. І тут не йдеться про 16 об’єктів, ідеться про ціле явище. Ми хочемо, щоб з нагоди світового визнання цієї архітектури локальні спільноти зацікавилися нею, щоб реставрувати й зберігати ці об’єкти в рамках цілої низки відповідних заходів, щоб промувати їх, сприяти розвиткові туризму – що, в свою чергу, сприятиме розвиткові локальних спільнот. Адже пам’ятаймо, що Світова спадщина – це не лише фірмовий знак, це не лише розтиражоване гасло «культурні цінності» - це також чудова підстава для розвитку, до пошуку різноманітних варіантів у економіці, що сприяють розвиткові локальних спільнот.
Нагадаємо, у список об’єктів до Міжнародної Ради Охорони Пам’яток потрапили 16 об’єктів – це, зокрема, церква Святої Трійці в містечку Жовква, церква Святого Духа в Потеличі, ЦЕРКВА Святого Юра в Дрогобичі, церква св. Параскеви в Радружі та інші визначні пам’ятки сакральної архітектури по обидві сторони польсько-українського кордону.