24 квітня на 94-му році життя у Варшаві помер Владислав Бартошевський, екс-міністр іноземних справ Польщі, колишній в’язень концтабору Аушвіц та учасник Варшавського повстання. Бартошевський чимало зробив для післявоєнного примирення між поляками, німцями та євреями.
Патріот з великої літери, непересічний державний діяч, свідок епохи, - у Польщі продовжують згадувати померлого Владислава Бартошевського. Багатьом досі не віриться, що його немає: ще у середині квітня Бартошевський брав участь у пам’ятних заходах з нагоди річниці повстання у Варшавському гетто, був присутній на святкуваннях Дня незалежності Ізраїлю.
«Це один з найсумніших днів протягом останніх років для мене та усіх поляків», - так смерть Бартошевського прокоментував екс-прем’єр Польщі, тепер глава Європейської ради Дональд Туск.
«Я оплакую смерть Владислава Бартошевського, великого поляка та великого європейця, борця Руху Опору та людину поєднання, особливо між Польщею та Німеччиною», - спомин глави Європарламенту, німця Мартіна Шульца.
«Бартошевський пішов від нас так само швидко, як жив», - це слова президента Броніслава Коморовського. Для лідера країни Бартошевський був зразком патріотизму:
- Діяльність Бартошевського завжди була продиктована бажанням служити своїй батьківщині, в різних місцях та в різних ролях. Його вирізняло глибоке переживання польських справ.
Владислав Бартошевський до останніх днів був активним у політичному житті. Перед тим, як стати радником прем’єра, він двічі був мінітсром закордонних справа, послом в Австрії. За часів ПНР Бартошевський навіть працював журналістом – на Радіо Вільна Європа. Прем’єр Ева Копач згадала, що Бартошевський був послом примирення між народами, поєднання правдивого та глибокого, що спирається на правді та пробаченні:
- Для мене професор Бартошевський був людиною, яка будувала польську свободу та польську державу. Він був винятково ефективним промотором ідеї примирення між країнами та суспільствами, між Польщею та Німеччиною, Польщею та Ізраїлем.
У роки Голокосту Бартошевський був одним з небагатьох, хто намагався рятувати євреїв у Польщі. Після війни він чимало зробив для того, аби поляки дізналися про Голокост, і зберігали пам’ять про трагедію європейських євреїв. Згадує директор вашингтонського Музею Голокосту Сара Блумфілд:
- Для мене було честю знати цю надзвичайну людину. Він відіграв важливу роль у роки Голокосту, в комуністичні часи та у боротьбі за те, аби Польща стала незалежною країною. Називати його другом було для мене привілеєм. У ньому було ще багато невикористаних сили, ентузіазму, інтелекту та емоцій. Виняткова постать з кожної точки зору.
Колишній посол Ізраїлю в Польщі Шевах Вайсс говорить, що заздрив мужності Бартошевського:
- Це наша мала заздрість та велика мрія. Велике значення мало те, що він був іншим, що мав відвагу говорити «ні». Ми всі на щодень погоджуємося з чимось, чого так насправді не підтримуємо. Бартошевський ж мав відвагу про свою незгоду говорити.
Бартошевський викладав на німецьких університетах, ще у часи ПНР говорив про потребу мирного співіснування між поляками та німцями в Об’єднаній Європі. На смерть Бартошевського відреагувало німецьке МЗС, слова міністра Франка-Вальтера Штайнмаєра цитує кореспондент Польського радіо Войцєх Шиманський:
- Зворушливе та сповнене подіями життя Владислава Бартошевського віддзеркалює жахи ХХ століття та щастя повернення свободи. Незважаючи на численні страждання, Бартошевський ніколи не сумнівався в ідеї вільної, демократичної Польщі у самому серці Європи. Зусилля Бартошевського задля дружніх відносин між Польщею та Німеччиною не буде забуте.
Після Тадеуша Мазовєцького, першого прем’єра демократичної Польщі, Бартошевський був найвизначнішим польським політиком у ХХ столітті, - вважає радник президента професор Роман Кузьняр:
- Бартошевський це наша історія останніх десятиліть. В’язень Освєнцима, варшавський повстанець, в’язень сталінських таборів, організатор діалогу між поляками та євреями. Двічі наш міністр закордонних, громадський діяч. Його відрізняла безперервна боротьба з нашим польським провінціалізмом, з комплексом меншовартості, - це було щось надзвичайне. У нас немає другої такої людини.
Професор Антоні Дудек, дипломат та історик, наголошує, що не варто забувати про науковий доробок Бартошевського:
- Це людина з величезним доробком написаних історичних досліджень, хоча він ніколи й не робив класичної академічної кар’єри. Професор Бартошевський написав декілька дуже важливих книг, присвячених Другій Світовій війні у Польщі.
Показово, що у 2001-му Бартошевський був першим з поляків, хто отримав доступ до своїх актів, складених комуністичною службою безпеки. Померлий так само завзято боровся з нацизмом, як і зі сталінізмом. Колишній опозиціонер, отець Мацєй Зємба підкреслює, що Владислав Бартошевський був прикладом людини, завжди вірної своєму сумлінню:
- У атмосфері безнадії, що панувала за часів комунізму, він показував, що можна жити гідно, мудро, ясно, не давати себе зламати. Для мене він був великим свідком – і християнської духовності, і патріотизму, і того, що у найбільш важкі моменти можна зберігати спокій духу та не схилятися під тиском обставин.
На знак жалоби через смерть Бартошевського на всіх будинках офіційних установ у Польщі приспущені прапори. Урочистий похорон відбудеться 4 травня.
Незадовго до смерті, на конференції партії Громадянська платформа Бартошевський пожартував, що дуже хоче, аби Броніслава Коморовського переобрали президентом, бо він просто не уявляє, що його ховатиме інший глава держави. Бартошевський не дожив до президентських виборів два тижні.
Додаймо, що Бартошевський був знаний у Польщі афористичними висловлюваннями. Одним з найвідоміших є: «Завжди варто бути порядним, хоч не завжди це оплачується. Оплачується бути непорядним, але воно того не вартує».
IAR/О.Б.