Переможцем третього Кінофестивалю Україна! (Ukraina! Festiwal Filmowy) став документальний фільм «Міф». Стрічка отримала найбільше голосів глядачів. Фестиваль відбувався у Варшаві 25-28 жовтня.
На Ukraina! Festiwal Filmowy другий рік поспіль перемагає документальний фільм з людською історією на першому плані. Торік приз глядацький симпатій отримала стрічка Аскольда Курова «Процес: Російська держава проти Олега Сенцова», а цього року – «Міф» Леоніда Кантера та Івана Яснія, фільм про оперного співака Василя Сліпака.
Говорить продюсерка фільму Катерина Мізіна, котра приїхала на кінофестиваль:
«Цей фільм не тільки про війну. Він про любов, про велику постать, він про митця, співака, про цінності. Він про що завгодно, але не про ненависть і не про політику. Ця історія не має національності».
У Польщі, перед Кінофестивалем Україна! документальний фільм «Міф» показували п’ять разів. Як каже Катерина Мізіна, організувати покази було складно:
«У Польщі досить складно було організувати покази цього фільму. Перед показом всі хотіли його подивитися п’ять разів, просили починаючи від того, щоб змінити кольори на постері, і закінчуючи тим, щоб вирізати кілька сцен. Звісно, Василь Сліпак був добровольцем батальйону в Правому секторі. Коли організатори читали про це в Інтернеті – одразу "випускали шипи", мовляв, цей фільм не можна показувати у Польщі. Але насправді, реакція після показів у Польщі не відрізнялася від інших... Вона була дуже щемка і вдячна».
Переважна більшість фільмів із цьогорічної програми не залишають глядача байдужим, - говорить директорка Кінофестивалю Україна! Беата Бєронська-Лях:
«Мене особисто дуже зворушують, а також наших глядачів - це видно, тому що на ці фільми приходять повні зали - фільми про війну. Звичайно, ми намагаємося показати і популяризувати Україну - країну динамічну, сучасну, Україну, де живуть молоді та активні люди. Але ми не забуваємо, що у цій країні триває війна. Тому в програмі нашого кінофестивалю є фільми про війну, це і «Донбас» Сергія Лозниці, і «Міф» Леоніда Кантера та Івана Яснія, і «Кіборги» Ахтема Сейтаблаєва.
Ідея кінофестивалю Україна! народився чотири роки тому у ґроні друзів, у часи, коли в Україні відбувався Майдан. Третій фестивальний випуск показує, що це ґроно друзів збільшується, - говорить Беата Бєронська-Лях:
«Ми розростаємося і маємо дедалі більше ґроно друзів. До цього ґрона я можу включити Посольство України у Польщі, яке дуже міцно нас підтримує, а цього року допомогло нам теж фінансово. До ґрона друзів приєдналися теж українці – це і волонтери, і, наприклад, Катерина Бродовська, котра нам допомогла скласти програму цьогорічного Ukraina! 3. Festiwal Filmowy. Цього року ми показуємо фільми у двох кінотеатрах (Ілюзіон і Кінотека), а наступного – у двох містах, крім Варшави будуть покази у Любліні. Хочемо теж привезти фестиваль до Вроцлава, Кракова та на Помор’я.
На цьогорічному кінофестивалі багато сеансів українських фільмів мали аншлаг. Програма ж була цікава, різнотематична, різножанрова. Тож питаю Катерину Бродовську, за яким ключем вона складалася:
«Я вже віддавна слідкую за ситуацією кінематографа в нашій країні. Останні кілька років мене дуже тішить те, що там відбувається. Отже, був дуже великий вибір, і я перш за все слідкувала з тим, що подобається мені, але також звертала увагу на зацікавлення моїх польських друзів. Я їм показувала трейлери, розповідала про фільми, і вони мені казали – о, я би на це сходив. І нам з рештою команди це допомогло зрозуміти, що можемо скласти такий репертуар, який сподобається різним групам людей».
Які фільми збирають повні зали? Таких, як каже Катерина Бродовська, у цьогорічній програмі багато:
«Два перші дні – це були покази «Брами» (фільм відкриття третього Кінофестивалю Україна! – ред.). Квитки розпродано миттєво, зали були переповнені, переаншлаг. Знаю, що «Донбас» теж був розкуплений досить швидко. Глядачам цікаві теми, які, наприклад, довго замовчувалися – це, зокрема, тема Чорнобиля. Людям теж цікаві теми не стільки політичні, скільки соціальні, як конфлікт поколінь, тобто універсальні, вічні теми».
Беата Бєронська-Лях:
«Загалом, ми показуємо сімнадцять фільмів. Це документальне кіно, художні фільми, короткометражні... Це драми, але теж і комедії, зокрема, музична комедія «Шляхетні волоцюги».
Всеукраїнська прем’єра «Шляхетних волоцюг» відбулася минулого місяця. Про те, як на фільм реагувала варшавська публіка, розповідає актор Юрій Хвостенко:
«Реакція була досить стримана, і потім я зрозумів чому – більшість публіки була польська. А це комедія, дивитися комедію і одночасно читати дубльований переклад і щоб ще до цього всього сміятися – насправді досить важко. Під час нашої зустрічі з публікою після показу стало зрозуміло, що глядачам фільм сподобався, нам дякували. І, мені здається, глядачі багато що зрозуміли з фільму».
Юрій Хвостенко у фільмі втілився у роль батяра Мірека:
«Батяри – це така субкультура, яка існувала на початку минулого століття, вона змінювалася, проростала. З простих хлопців-хуліганів, які могли і по писку дати, і вкрасти якщо щось погано лежало, вони перетворилися на таких собі більш сучасних гіпстерів, вольнодумців, які могли щось відверте сказати про тодішню владу, не жили за якимись суспільними нормами і могли собі дозволити те, що вони хочуть. Такі батяри живуть і у Львові, і у Варшаві теж».
Ukraina! Festiwal Filmowy цьогоріч, як і щороку, почався акцією солідарності з Олегом Сенцовом. У рамках фестивалю відбувався теж збір коштів для сім’ї режисера. Як каже організаторка фестивалю Маріта Бєронська, глядачі дуже активно включилися в акцію допомоги:
«Ці дві коробки, які стоять у кінотеатрах, повні. Неймовірно, як люди реагують – вони самі підходять, кидають гроші до коробки, дуже охоче люди купують футболки з написом «#saveOlehSentsov». Ми дуже дякуємо за цю підтримку. Ми теж включили до програми документальний фільм Аскольда Курова «Процес: Російська держава проти Олега Сенцова», котрий торік був у програмі кінофестивалю і здобув найбільше голосів глядачів. Цьогоріч ми вирішили його повторити і маємо два сеанси цього фільму».
Кінофестиваль Україна! – це передусім, кіно. Але не тільки. Упродовж цих чотирьох днів гості могли спробувати Україну на смак і нас слух. Про супровідіні заходи розповідає волонтерка фестивалю Оксана Захаренко:
«Я допомагаю організаторам у проведенні заходів, які відбуваються під час фестивалю. Цьогоріч це, зокрема, дитячий український ранок (на якому діти дізнавалися чим є бандура – ред.), кулінарний ворк-шоп, під час якого учасники вчилися готувати українські страви, була тек екскурсія по виставці «Сусіди», яка відбувається в рамках нашої співпраці з фестивалем «Варшава у будові». З мого власного досвіду, з того що я спостерігаю, то зацікавлення поляків є більшим ніж зацікавлення українців. Це видно на всіх майстер-класах – тут поляки домінують. З одного боку, це надзвичайно приємно, бо показує, що багато людей цікавляться і мають свідомість свого східного сусіда. Але з другого боку – трішки прикро, тому що українська громада у Варшаві є потужна, велика, і очікувалося би від неї трішки більшого зацікавлення».
Можливо, наступні випуски Кінофестивалю Україна! збиратимуть теж багато української публіки. А поки що, як мені здається, кінофестиваль добре реалізує свою мету знайомства з Україною поляків та наближення їм української культури. Ось хоча б цьогорічний плакат, на якому зображений будильник. Директорка Беата Бєронська-Лях так його пояснює:
«Ми хочемо, щоб поляки прокинулися. Поляки та українці живуть у Польщі по сусідству, до нас приїжджає щораз більше українців, але ми живем якось поряд, а не разом. Між нам, поляками та українцями, виростає мур, складений зі стереотипів, якихось помилкових переконань, схематичного мислення. Поляки часто сприймають українців одновимірно - мовляв, вони приїхали забрати роботу. Ми, поляки, забуваємо, що колись теж були в такій ситуації, як українці, коли виїжджали за кордон у пошуках роботи і там зустрічалися з негативним ставленням та стереотипною оцінкою (добрий приклад – німецьке прислів’я "Якщо хочеш знайти свій мерседес – їдь до Польщі - він вже там"). Кінофестиваль «Україна!» хоче показати Україну, її сучасну культуру. Фільми – це чудовий спосіб щоб розповісти про країну та перекинути міст між двома нашими народами».
Запрошую послухати звуковий файл передачі
Яна Стемпнєвич