У Берліні пройшов кінофестиваль польського кіно «filmPOLSKA 2019» за участю відомих фільмарів країни.
Головний організатор найбільшого польського кіно-шоу за межами країни над Віслою,– Польський інститут культури у Берліні. Представлені кінострічки демонструвалися вечорами у кількох кінотеатрах німецької столиці. В рамках «filmPOLSKA 2019» пройшов також кіно-конкурс «Нове польське кіно», деякі сеанси супроводжувалися дискусіями польських кіномитців з глядачами, відбулися також інші, додаткові – концертні, виставкові, мистецькі події. Як виявилося, прихильників польського кінематографу у сусідній країні чимало.
Розповідає директорка Польського інституту культури у Берліні Малґожата Бохвіч-Івановська:
«Цей фестиваль ми організовуємо щороку на зламі квітня і травня, цього року 14-й раз. Подія відбувається в 10-12 берлінських кінотеатрах столиці, а також у Потсдамі і у Франкфурті на Одрі. Ми співпрацюємо з кількома кінотеатрами і зазвичай показуємо кілька десятків польських фільмів, які демонструються протягом тижня.
Останні роки відкриття нашого кінофестивалю відбувається саме у цьому легендарному кінотеатрі «Babylon», де панує специфічний клімат і настрій, ще у 20-30-х роках там показували німі фільми у музичному супроводі».
Директорка Польського інституту культури у Берліні Малґожата Бохвіч-Івановська
Під час показу фільмів глядачі мали можливість зустрітися з деякими акторами і режисерами:
«Ми, зокрема, запросили пана Роберта Вєнцкєвіча, який зіграв одну з важливих ролей Міккі у фільмі «7 почуттів» і під час відкриття, зокрема й з ним відбулася коротка розмова. Були також продюсер фільму і музиканти, які записалися у «7 почуттях», а Аркадіуш Ґроховський виконав провідну мелодію фільму».
Директорка Польського інституту культури у Берліні Малґожата Бохвіч-Івановська каже, що Фестиваль «filmPOLSKA 2019» - це не тільки нові кінороботи:
«Кожного року ми маємо кілька розділів, в рамках яких ми показуємо різноманітні фільми. Це завжди нові, минулорічні польські фільми. Окрім «7 почуттів» ми, наприклад, показуємо «Холодну війну». Крім цього ми повертаємося до минулого. З Нагоди 80-ти річчя великого польського режисера Кшиштофа Зануссі ми організували ретроспективний перегляд його фільмів. Його, до речі, недавно було нагороджено польською кінопремію «Orzeł» за життєвий доробок кіномайстра. Глядачі побачили його фільми, зняті у 70-х роках минулого століття, це здебільшого так зване Кіно морального неспокою».
Акторка з Берліна Катрін Каспар розмовляє польською
Серед глядачів була також і французько-німецька акторка Катрін Каспар, яка раніше певний час проживала у Познані:
«На фестивалі у Берліні я вперше, але раніше я побувала на подібному заході у Ляйпцигу. Тут дуже цікавий репертуар, наприклад, фільм «Клер», адже про нього говорили у всій Європі. Фільм «7 почуттів» також піднімає теми табу. Або «Вовкодав», – це також такий ніби горрор про історію з ІІ Світової війни.
Взагалі для мене польська культура – це дуже цікаве явище. Наприклад, моя приятелька вчилася в Лодзі в кіношколі, вона там багато чому навчилася.
Я, як француженка, дуже ціную кінороботи таких режисерів як Роман Полянський, Кшиштоф Кєсьльовський, Анджей Вайда, - вони та інші їхні колеги, глибоко занурюються у непрості теми».
Катрін Каспар і сама мріє зніматися у польських режисерів. Під час дискусії після фільму «Клер» вона зверталася із запитанням до актора Роберта Вєнцкєвіча, який грав першопланові ролі у деяких фільмах, що їх показували на Фестивалі «filmPoland»:
«Коли я проживала у Познані, то я вже тоді бачила його в інших фільмах, наприклад, він зіграв роль Валенси тощо. Я думаю, що дуже важливо, що роль грає саме така цікава особа. Взагалі я знаю що поляки дуже сміливі, адже Польща, – це одна з найбільш консервативних країн Європи і саме поляки роблять такі сміливі кінороботи. Я думаю, що тут ми бачимо справжню історію Польщі, як і за часів Солідарності так і в кожній війні завжди було багато поляків, які проявляли відвагу.
Крім цього у нових польський фільмах ми бачимо дуже солідну працю і кінооператорів і сценаристів. Мені здається, що варто звернути увагу на польську кінематографію, для мене наприклад, польські фільми цікавіші ніж німецькі».
Відкриття кінофестивалю фільмом «7 почуттів»
Згаданий актор Роберт Вєнцкєвіч, який, до речі, нікому інтерв’ю не дає, зіграв, зокрема, у фільмі«7 почуттів», що відкривав фестиваль у Берліні. Під час глядацької дискусії він дуже тепло і з гумором відповідав на запитання німецької ведучої і залу. Вєнцкєвіч кілька слів сказав про режисера Марека Котерського, який на 14 польський кінофестиваль до Берліна приїхати не зміг. Публіка була вражено тим як дорослі польські актори вправно грали школярів:
«Марек Котерський – це диригент, найкращий диригент у світі. Він запрошує до співпраці музикантів, тобто акторів і створює – як чітко визначила ведуча, – ансамбль, який мусить працювати під його диригентською паличкою.
Марек Котерський – це рішуча і послідовна людина з неймовірним почуттям гумору, при цьому він дуже точний і зосереджений.
Марек Котерський дотримується принципів, що у його сценаріях не можна змінити не те що якоїсь фрази, але навіть коми. Тому ми, актори, повинні до концепції Марека Котерського пристосуватися. Ба, більше, його інтелігенція призводить до того, що він стверджує, що ця добра робота була зроблена саме завдяки нам, акторам. А так насправді, все це було зроблено завдяки йому».
Як ми вже згадували, на польському кінофестивалі у Берліні були показані також фільми видатного кінорежисера сучасності Кшиштофа Зануссі, який активно співпрацює з українськими фільмарами і йому подобається сьогоднішнє відродження українського кіно:
«Це дуже добрий знак, він показує, що політична свідомість зростає, така країна як Україна проходить процес самоідентифікації, вона потребує розвитку культури, на це необхідно мати гроші, бо ж це справа існування держави.
Ми часто маємо таку примітивну ілюзію, мовляв, культура – це післяобідній десерт, але ж не в той час, коли культура вирішує чи взагалі є обід. Бо ж, без культури може не бути країни. Вінстону Черчиллю приписують таке висловлювання, що коли під час війни його переконували, - «Навіщо фінансувати культуру, коли йде війна?», то він відповів: «А заради чого ми тоді воюємо? Навіщо нам перемога, коли не буде культури?».
Тож, для України питання про тотожність, - це фактично питання про культурну свідомість, про героя, якого усі впізнають, про книжку, про вірш, що його кожний знає і скаже, - це моє, це наше, українське.
І на цій хвилі останніми роками я бачу, що дійсно створюється дуже багато українських фільмів, може не всі, але багато саме українською мовою, - це має неабияке значення.
Я сам вже двічі робив з українськими партнерами спільні проекти і у мене склалося досить позитивне враження, в Україні багато талантів, спостерігається сильна динаміка, є чудові актори, тож є з ким співпрацювати».
Зустрічі з режисером Зануссі відбувалися не тільки в кінозалах, а й просто неба
Над чим Ви сьогодні працюєте, я читав, що недавно Ви з прем’єрою побували у Києві і Вільнюсі?
«Я закінчив фільм спільного виробництва з Україною, де – говорю це з певною усмішкою – єдиний позитивний герой це українець, усі поляки в цій стрічці жахливі. Фільм називається «Етер», його прем’єра відбулася місяць тому в Києві. Це фільм про європейський міф Фауста, який стосується також України, бо вона ж частина Європи. зараз власне й вирішується наскільки близько Україна хоче бути до Західної Європи, а на скільки далеко».
А коли ви будете знову в Україні?
«Гадаю, що наступного місяця, я проводитиму майстер-клас у Києві, маю заняття зі студентами, дуже тішуся. Мені вже 80-т, але у мене ще багато енергії і бажання займатися наступними речами і можливо що один з майбутніх проектів знову зачепить Україну».
Володимир Прядко