Про історію та сьогодення Музичного товариства у Перемишлі розповідає його секретар Адам Ерд — учитель музики у Перемишльській середній музичний школі, громадський активіст і краєзнавець.
Адам Ерд помер 1 червня 2019 року у Перемишлі.
Він був справжнім другом України і українців.
________________________________
Музичне товариство у Пермишлі - це одна з найдавніших музичних громадських організацій у Польщі, а можливо, що і найстаріша за часом створення у Польщі. Воно виникло приблизно через два десятки років після Віденського музичного товариства. За ним понад 150 років майже безперервної діяльності.
Адам Ерд:
— Щодо часу виникнення Перемишльського музичного товариства, то різні дослідники називають різні дати. Проте найбільш ймовірною та поширеною є 1862 рік, коли-то воно було створене за ініціативою тогочасних мерів — тобто бургомістрів Александера Дворського та Валери Вайґарта. Якщо коротко — то засновниками Музичного товариства в Перемишлі були в першу чергу юристи, які до свого прибуття до Перемишля навчалися у Відні — столиці габсбурзької імперії, до складу якої на той час входив Перемишль. Вони привезли нові віяння, тенденції та моду.
Водночас цей був час прискореного розвитку нашого міста, коли воно перетворювалося у одну із найбільших європейських фортець, коли споруджено залізничне сполучення, спершу з Краковом, а відтак — із Віднем та Львовом. Разом із тим, до міста прибували спеціалісти різних професій, військовики, і, водночас, учасники військових оркестрів. Водночас — загалом у Європі це був час моди на те, щоб, як це у Польщі говорилося і говориться— «побувати». «Побувати» в даному випадку означає відвідувати різні культурні та суто розважальні заходи, як-от, новорічні бали, традиція яких зародилася саме в той час. У Перемишлі це Музичне товариство влаштовувало найкращі такі бали, на які приходила тогочасна еліта з мером міста на чолі.
— У той час — до І світової війни — був часом неймовірного розвитку хорового мистецтва, тоді також було створено оркестр. Це був час, коли хор нашого Товариства налічував 250 учасників. Жартома можна сказати, шо за кількістю хористів він випередив сталінську добу, коли справді такі великі хори виступали.
Тоді ж метою Товариства не було проводити просвітницьку музичну діяльність. Насамперед йшлося про те, щоб любителі музики, для прикладу — пан адвокат з паном доктором, музикували собі у позаробочий час, співаючи в хорі чи виконуючи, скажімо, струнний квартет.
Вони також фінансували діяльність Товариства, не було й мови про державний спонсоринг. Це змінилося після ІІ світової війни, коли влада намагалася перетворити нашу громадську організацію в державну установу. З'явилися державні штати бухгалтера чи секретаря, які фінансувалися за рахунок міського чи воєводського бюджетів.
— До нормальності ми повернулося з початком 1990-х, відколи знову стали справжньою громадською організацією. Щоправда, вже не утримуємося з членських внесків, а радше реалізовуючи проекти на грантовій основі. Для прикладу, наш хор чи оркестр беруть участь у концертах, які організовує місто з нагоди якогось державного свята. От зараз ми готуємося до концерту, приуроченого до 100-ліття незалежності Польщі.
— Зараз учасниками нашого товариства загалом є люди, які професійно займаються музикою. Це насамперед учителі Музичної школи, чи музичні інструктори, але й люди, в яких немає музичної освіти, але які є її активними любителями. Реально в нас понад 30 учасників. Це звісно регрес у порівнянні з початком ХХ століття, коли, як я згадував, наш хор налічував 250 учасників.
Що цікаво, свого часу, однією з вчительок музики, які співпрацювали з нашим Товариством була Ярослава Поповська, українка за національністю, родичка відомої оперної співачки Соломії Крушельницької, яка протягом кількох провадила у нас хлоп'ячий хор, у якому, до речі, і я співав.
Професор нуманітарних наук Агнєшка Корнєєнко:
— Можна назвати чотири головні ініціативи перемишльського Музичного товариства. Це заходи, які організовує чи співорганізовує Товариство. Я маю на увазі фестивалі «Перемишльська осінь музична» та «Салезіанське музичне літо». Це 20-особовий хор та дещо менший оркестр. Але не менше важливою я вважаю просвітницьку діяльність, спрямовану насамперед до дітей — це різні майстер-класи, конкурси, заходи. Символічним є те, що у минулих сторіччях на концертних афішах писали, щоб на захід не приводити дитину, якій не виповнилося, скажімо, 8 років, а нині на концертах класичної музики розстеляють спеціальний килим для дітвори, і вона цю музику слухає з захопленням!
Прозвучав твір твір «Мрія на скрипку і фортепіано», автором якого є перемишльський учитель музики і скрипаль Казімєж Лепянка.
Компакт-диск «Клейноди Центральної Європи» було видано з нагоди 150-ліття Товариства; твір Казімєжа Лепянка виконали Пйотр Тархолік (скрипка) i Моніка Вілінська-Тархолік (фортепіано).
Запрошуємо послухати звуковий файл
Галина Леськів, Наталія Бень, Володимир Прядко