Цього року престижну польську нагороду імені професора Александра Ґєйштора отримав відомий британський історик Норман Дейвіс. Українському читачеві Дейвіс знайомий дякуючи синтетичній праці «Європа. Історія», присвяченій подіям, які розгорталися на терені від мису Кабо да Рока до Уральських гір від найдавніших часів до початку 90-х років ХХ століття. Нормана Дейвіса багато чого пов’язує з Польщею: його докторська дисертація була присвячена польсько-радянській війні 1920 року, її він захистив в Ягеллонському університеті в Кракові, полькою є його дружина, з-під його пера вийшли книжки, присвячені різним аспектам історії Польщі «Боже ігрище», «Серце Європи», «Повстання 44». Нагороду Ґєйштора британський історик отримав за свою діяльність, яка поширює знання про польську культурну спадщину закордоном. На думку колегії, яка назвала Дейвіса лауреатом, він відіграв значну роль в усвідомленні зв’язків між культурою Центрально-Східної Європи та культурою всього континенту.
Професор Єжи Дєтль, який голосував за признання нагороди Дейвісові, під час її вручення 9 лютого у парадному залі Королівського замку у Варшаві підкреслив надзвичайну роль, яку для Польщі відіграли книги Дейвіса:
Професор Єжи Дєтль: Він сприяв тому, аби поляки позбулися багатьох непотрібних міфів, які повстали довкола їх минулого. Він вказав польському суспільству на його вади. Але він також підвищив авторитет Польщі та польської культури закордоном. Він повністю показав цю країну: її страждання, зльоти та падіння, і що найважливіше – все це представив у поєднанні з історією всієї Європи, європейською культурою.
Професор Дєтль окремо зазначив, що саме Дейвіс нагадав полякам, що в минулому їм часто бракувало вміння будувати добросусідські відносини з литовцями, українцями та білорусами. Нагорода імені професора Александра Ґєйштора вручається починаючи з 2000 року Фундацією Кроненберга, що існує при одному з найбільших польських банків «СітіГандльови», за видатний внесок в охорону польської культурної спадщини. Її лауреатами у різні роки ставали директор Варшавської камерної опери Стефан Сутковський, директор Польської бібліотеки у Парижі професор Казімєж Пйотр Залеський, Бібліотека імені Оссолінських у Вроцлаві. Цьогорічний лауреат вперше не є поляком та громадянином Польщі. Професор Дейвіс з радістю прийняв нагороду, хоча й визнав, що трохи здивований:
Норман Дейвіс: Це для мене несподіванка. Але звісно, я дуже радий, бо так чи інакше протягом останніх 45 років я розповсюджую знання про Польщу у світі. Часто на мої праці, публікації та виступи не звертають особливої уваги. Тому коли вони отримують аж таке визнання – це приємний шок.
Норман Дейвіс наголосив, що головною метою його наукових пошуків та викладацької діяльності є те, аби якомога більше людей дізналися про історію та культуру Польщі та Центрально-Східної Європи.
Норман Дейвіс: Я не знаю, чи зробив якісь нові наукові відкриття. Моїм завданням було розповсюджувати інформацію про Польщу, про ту частину Європи, англійською мовою, аби вона могла потрапити на кожний континент. Це загальна проблема для всіх країн колишнього соцтабору – дуже мало інформації про них доступно англійською.
Професор Дейвіс не приховує, про протягом останніх років він не може звільнитися від думок про історію Польщі та бажання її писати. Проте він дещо змінив свою попередню концепцію.
Норман Дейвіс: Це радість для мене протягом вже багатьох років писати історію Польщі. Хоча мушу визнати, що за кожним разом я все менше говорю про історію Польщі ізольовано від інших процесів. У цьому і полягає мистецтво: як блюдо з польської історії вставити до меню, де вже є інші елементи.
Після вручення нагороди лауреату нам вдалося поспілкуватися з людьми, які відвідали церемонію. Як виявилося, серед присутніх були не тільки професійні історики та діячі культури, але й просто шанувальники книжок Дейвіса. Його праці сильно вплинули на їхнє бачення історії рідної країни:
– Якщо чесно, я читав тільки найбільш відому книгу Нормана Дейвіса «Боже ігрище». Власне, під час вручення цієї нагороди, дякуючи показаним фільмам про лауреата, я мав можливість більше довідатися про всю його творчість. Сьогодні я чітко зрозумів, наскільки багато Дейвіс зробив для популяризації нашої культури закордоном. Мене особисто дуже порадувало, що він – британець – а так чудово розмовляє польською. Я думаю, що у свідомості багато кого на Заході, за кордоном Німеччини, одразу починається Росія, а Дейвіс пояснює західному читачеві, що ситуація у регіоні набагато складніша.
– Як представник Музею історії євреїв Польщі – з одного боку, та людина, яка народилася у Вроцлаві – з іншого, можу сказати, що я відчуваю подвійну вдячність до Нормана Дейвіса. Він одним з перших голосно сказав про внесок представників різних народів, в тому числі єврейського, до польської культури. Також я дуже радію, що моє рідне місто Вроцлав, яке фактично до початку 80-х років було позбавлене комуністичною владою своєї історичної пам’яті, дякуючи книзі Дейвіса повернуло собі цю пам’ять, згадало свою історію у європейському контексті.
– Я приїхав на цю урочистість спеціально з Бидгощі, це таке місто майже на Помор’ї. Моя жінка є істориком, тому користуючись можливістю побачити пана професора у Варшаві хочу взяти автограф для неї. Ця промова, яку Дейвіс виголосив після вручення нагороди, багато значить для нас поляків. Я дуже радий, що хтось з закордону може мати таке польське серце.
Норман Дейвіс у своїх книгах багато уваги приділяє й історії України. Він завжди наполягав на окремішності української культури як у Речі Посполитій, так і пізніше у Російській та Австро-Угорській імперіях. Його виважене ставлення до українських визвольних змагань у ХХ столітті сприяло поліпшенню іміджу країни у західній історіографії. Зараз професор готується до видання нової фундаментальної праці про події ІІ Світової війни з особливим наголосом на регіон Центрально-Східної Європи.
О.Б.