Хто ж не хотів би пізнати смаку домашнього джему чи сиру? Це риторичне питання, бо можна підозрювати, що все-таки більшість із нас. Уже незабаром, такі продукти простіше зможемо купити, бо в гущавині євросоюзних позначок з’явиться позначка «продукт з моєї ферми». Це такий уклін у бік дрібних рільників, так, щоб мали вони змогу пропонувати власні вироби, без необхідності реєстрації діяльності чи наявності сертифікатів.
Нова система введена в рамках європейського позначення регіональних і традиційних продуктів високої якості, не означає захисту – як в інших такого типу випадках. Але це знак, що євросоюзні установи вирішили все-таки йти в ногу з часом, і скоротили шлях від виробника до споживача.
На польському ринку це колосальна зміна – вважає Малґожата Соліс, яка займається садівництвом.
– Принаймні, я вбачаю в цьому свій шанс. Тепер, фермер, який не реєструвався, або не має агротуристичного господарства, не може, наприклад, продавати сиру чи джемів, які робить зі своїх власних фруктів. Єдина можливість – це продавати на якихось невеличких місцевих ярмарках, а якщо прийде представник санітарно-епідеміологічних служб, тоді ми примушені багато що пояснювати.
Тим часом, тепер цей принцип буде відвернений, тобто фермер, чи виробник, буде примушений давати пояснення тільки за умови, коли виникнуть сумніви щодо якості пропонованого продукту. Сертифікати теж не будуть потрібними, але потрібно буде будувати довіру споживача, який купить продукт, і сам оцінить його якість – наголошує віце-директор у Департаменті інформації Міністерства сільського господарства Даріуш Ґощинський.
– Це побудова відносин між виробником і споживачем. І тут споживач буде знати, що продукт не йде від посередника, тільки зроблений безпосередньо конкретним виробником. Отже, продукт має бути безпечним, має відповідати основним вимогам якості харчових продуктів. Це мають також підтвердити країни-члени, хоч вже не за таким принципом, що кожен виробник мусить отримати сертифікат, але на основі вибіркових перевірок, спираючись на аналізи ризику.
У тому, що варто підтримувати і допомагати маломасштабним підприємцям, переконаний професор Чеслав Новак з Сільськогосподарського університету в Кракові. В його оцінці, про це засвідчують, наприклад, останні інциденти, що стосуються якості харчових продуктів.
– У мене на увазі скандали з використанням дорожньої технічної солі, чи з мертвими тваринами, – усе це не відбувалося в малих господарствах. Простежуваний, легальний, тобто не в тіньовій економіці, метод безпосереднього продажу був би безпечним і добрим для фермерів. Якщо нині цього не змінимо, через кілька років продукти з ферм зникнуть. Відходить покоління, яке вміє, наприклад, виробляти сири чи пекти хліб у таких домашніх умовах. Нам треба брати приклад з італійців, французів.
Професор Новак додає що не тільки Європа дає фермерам шанс на безпосередній продаж. Найпрагматичніші в цьому питанні є американці.
– Якщо ти фермер, тоді можна продавати продукти виготовлені дома, треба лише написати, який вміст цього продукту і дати свою адресу. Це така форма угоди між виробником і споживачем, що те, що споживач отримав – це безпечний продукт. Отже, там наклейка на виробі – це і є форма угоди. По всій Америці функціонує так званий локальний продукт, який продається безпосередньо від фермера.
За словами польських чиновників, законодавство підготовлене Європейською Комісією, необхідне для введення позначки «продукт з моєї ферми», повинно бути готове в 2014 році. До системи позначок європейських регіональних і традиційних продуктів додано також дві інші категорії: «гірська продукція» та «сільськогосподарська острівна продукція».
Нові правила діятимуть на основі регулювання Європейського Парламенту і Ради ЄС від листопада 2012 року.
З польських делікатесів, які зареєстровано в євросоюзній системі, і які автоматично захищені як традиційні, регіональні продукти – можна було б вже приготувати смачний обід. Цих продуктів 36, а треба уточнити, що в ЄС реєструють тільки і виключно виняткові продукти, наприклад сири, що виготовлені у точно визначений час, або вино з конкретних сортів винограду, чи хліб, що випікають традиційним способом.
Нові країни-члени ЄС ледь тільки завітали до євросоюзної системи регіональних делікатесів, а вже встигли здивувати. Польща і Литва, наприклад, вирішили на практиці реалізувати ідею Європи над кордонами, і зареєстрували мед, що його виробляють на пограниччі двох країн. Очевидно, євросоюзні чиновники не особливо відрізняються від інших чиновників, а отже виникла маленька плутанина.
Павел Замбжицький з Бюро сприяння розвитку харчової промисловості Агентства сільськогосподарського ринку наголошує на винятковості цього продукту.
– Можливість зголошення міжнародного, транскордонного продукту існувала у правилах, але жодна з країн її не використала. Поляки разом із сусідами розірвали це замкнуте коло. Цей продукт – це спадщина певного регіону, певної громадськості, людей, які жили на цій території. Польща й Литва мали свою дуже довгу спільну історію, наші контакти перепліталися, в тому числі, наша кухня теж. Кордони, які існують тепер – це дещо штучний розподіл для самого продукту, бо він довгі роки існував на цій території. А отже, коли говорити про його рецептуру і спосіб виготовлення – це вистояло.
Окрім згаданого польсько-литовського меду, на списку виняткових продуктів є ще 35 інших, наприклад, квасоля корчинська, кабаноси, яблука, короп заторський, драгімський мед – усіх називати не будемо, в кожному разі, з таким результатом Польща займає 8 місце в ЄС. Найбільше своїх продуктів мають італійці – 254.
Л.І./IAR