Європейська комісія планує введення принципу рівної оплати праці за однакову роботу, що виконується в цьому самому місці. Це означає, що працівник, якого роботодавець тимчасово відрядив виконувати завдання в іншій країні Євроспільноти, мав би отримати таку ж винагороду, як місцевий працівник, разом із премією та додатком на відпустку. До прихильників таких правил належить Франція, а проти виступає, наприклад, Польща. Нововведення стало б ударом, зокрема, для польських транспортних компаній, що працюють на французькому ринку.
Коментуючи спротив Польщі з приводу планів жорсткішого закону у справі відряджених працівників, президент Франції Емманюель Макрон оцінив, що Варшава в багатьох питаннях ізольована в Європі. У зв’язку із заявою президента Макрона, МЗС Польщі висловило обурення дипломатичному представникові Франції. Польська прем’єрка Беата Шидло наголосила, що Варшава ані не перебуває в ізоляції, ані не є ні з ким у конфлікті. Зате, відстоює свої права і рації, так як усі інші європейські країни. А також, що Польща не піддаватиметься диктатові інших, зате є лояльним і солідарним членом Європейського Союзу.
ЗМІ поширили слова французького профспілківця, пов’язаного з газетою лівого спрямування «L'Humanité»: «Ми втрачаємо роботу. Фабрики переносяться до Східної Європи. Зникає французька промисловість. Чому? Бо ми прийняли до Європейського Союзу Польщу, країну шестисот євро, та інші менші держави».
На думку польських експертів, у цій справі необхідний компроміс. Як вважає юрист Казімєж Крупа з Канцелярії Drawbridge, щоб пояснити нинішній стан, слід повернутися до джерел.
– Є чотири підвалини, на які спирається порозуміння в рамках спільного ринку Європейського Союзу: товаропросування, переміщення людей, рух фінансів та послуг. У цьому випадку йдеться про відходження від однієї з основ, якими є послуги, тобто про відряджених працівників. Справа стосується приблизно півмільйона польських працівників, хоч це не означає, що в разі введення в дію цих постанов усі вони втратять роботу. Але, безперечно, будуть чималі ускладнення і клопіт з конкурентоспроможністю польських фірм. Насправді це порушення однієї з основ спільного ринку, проте в політиці не треба мати рації, ніхто не знає, якою є рація і кожен має свою; в політиці треба бути ефективним, вміти переконати у своїх поглядах виборців або, як у цьому випадку, – уряди.
Казімєж Крупа переконує, що польська сторона повинна активно відстоювати свої права, користуючись доступними методами.
– Ми кричимо, що Макрон є таким чи іншим, замість найняти найкращі юридичні канцелярії в Лондоні, Нью-Йорку, а може, в інших європейських столицях. І з оцінкою, що не можна порушувати основ спільного ринку, звернутися до найкращих лобістів та агентств піару і маркетингу. Адже ж ми починаємо розмову про гаманці поляків, про їхні прибутки. Якщо не переконаємо інших у слушності наших поглядів, нічого не вдіємо.
Економіст банку PKO BP Маріуш Адаміак звернув увагу, що Польща має аргументи, тільки не використовує їх.
– Такі аргументи, як наведені на початку запитання, переконливі для громадської думки, для виборців. Зрештою, тому Дональд Трамп переміг на своїх виборах – завдяки голосам так званих синіх комірців, які втрачали робочі місця в Сполучених Штатах. Проте, річ ясна, причини, чому вони втрачали роботу в США, Франції і багатьох інших розвинутих країнах, набагато складніші. На це вплинув також технологічний прогрес. Крім того, розвинуті економіки заробляли завдяки перенесенню робочих місць до інших країн. Просто, замість них працював хтось інший і відбувався трансферт прибутків. У результаті, в цих країнах розвинувся сектор послуг, тому менше людей працює в промисловості. А через те, що вони розміщували свої фабрики і здобували гроші завдяки інвестиціям за кордоном, у країнах з дешевшою робочою силою, то все-таки ці країни ставали заможнішими і створювали робочі місця в інших галузях економіки. Отже, тут чимало фальші і логічних помилок. Але, я згодний, важливим є те, для кого ми можемо бути переконливі.
Економіст Маріуш Адаміак звернув увагу – гучні заяви, що лунають у політиці, – наче залпи: так зробив президент Макрон, відповіла йому польська прем’єрка, але насправді важливим є щось інше.
– Мені здається, це вже відбувається – все-таки, десь уже працюють люди, які шукатимуть компромісу, тому що крім справи відряджених працівників, є ряд інших тем, які для Польщі можуть бути ще важливішими. Наприклад, справа регулювання в сфері енергетики – викиди вуглекислого газу тощо. Навколо цього ми також повинні збудувати надійну коаліцію, щоб захиститися від загострення правил, бо це дуже погіршило б конкурентність польської економіки. Отже, варто в цій справі проводити закулісні розмови, шукати компромісу. Але, мабуть, треба погодитися зі ставленням громадської думки, яку формують заголовки газет та інформаційні сервіси – з’являтимуться повідомлення передусім політичного характеру. Але відмовлятися від цих переговорів не можна, бо вони важливі для нашої економіки.
Журналіст видання «Dziennik Gazeta Prawnа» Бартломєй Ґодуславський наголосив, що Польщі не вдалося збудувати єдиного фронту у справі відряджених працівників.
– Ніколи ситий не зрозуміє голодного. Тому мене зовсім не дивує позиція президента Франції, так само як президента Франції не повинна дивувати позиція Польщі. Але незрозумілим для мене є те, що ми не змогли створити противагу навіть у регіональному вимірі. Я маю на увазі голос кількох країн ЄС, які сказали б прямо, що вони проти такої пропозиції. Щось таке Франція вже мусила б взяти до уваги... Франція та Німеччина, якщо навіть виступають як представники вісі Париж-Берлін, навколо якої крутиться Європейський Союз. У мене таке враження, що ця справа є нагальною для нас, але для румунів та болгар також повинна такою бути. Словаччина, Чехія, Угорщина – це порівняно невеликі економіки, дуже сильно пов’язані (принаймні дві перших) з німецькою. Там дещо інші зумовлення. Але важко зрозуміти, що ми неспроможні створити коаліцію з Румунією та Болгарією, де також мають еміграційні процеси, пов’язані з фактом, що ці країни намагаються у своєму розвитку йти подібним шляхом як Польща.
З-поміж мільйона відряджених працівників на території ЄС, понад 400 тисяч – це польські громадяни. Під час переговорів міністрів праці 28 країн ЄС у червні в цій справі були помітні глибокі поділи і не вдалося досягти порозуміння.
PR24,IAR/Н.Б.