Після п’ятирічних переговорів врешті підписано договір про економічне партнерство між Європейським Союзом і Японією. Цей документ скасовує взаємні мита, вартість яких складає 1 млрд євро. На додаток, фірми ЄС отримують доступ до потужного ринку зі 127 млн споживачів.
Про це ми й поговоримо з гостею Польського радіо професором Катажиною Жукровською з Головної торговельної школи у Варшаві.
Отже, йдеться про найбільший, як на сьогодні, торговельний договір, який вдалося підписати Євроспільноті. Він зміцнить співпрацю між ЄС та Японією в різних царинах та стане свідоцтвом їхнього спільного прагнення сталого розвитку. Більше того, вперше до економічного договору включено спеціальну декларацію щодо Паризької кліматичної угоди 2015 року.
- Пані професор, що ви думаєте про цей документ? Чи він взаємовигідний?
- Якщо йдеться про Європейський Союз, то він напевно вигідний, бо відкриває японський ринок – фантастичний ринок збуту для сільськогосподарської продукції.
- Дотепер це був дуже герметичний ринок…
- Мито на промислові товари схоже: звісно, там є як вищі, так і нижчі ставки, але наближені до рівня 2%. Натомість, якщо йдеться про сільськогосподарську продукцію, то, зрештою, європейський ринок також захищений, але європейці є в цій галузі експортерами. Тут ідеться насамперед про такі продукти, як сир, м’ясо, вино. В нас є декілька країн-експортерів вина, і напевно вони на цьому виграють. Якщо ж ідеться про наші, тобто польські інтереси, то це, ясна річ, м’ясо, фрукти, переробні продукти.
- Тобто, це вигідно також і для польського сільськогосподарського сектора?
- Не лише. Бо якщо ми подивимося на структуру промислових товарів, то японці мають надлишок: вони більше експортують на європейський ринок, ніж Європа експортує на японський. Але напевно розвиватиметься торгівля автомобільними частинами, як і цілими автівками. А якщо йдеться про промислові товари, то існує також електропромисловість або фармацевтика, де європейці досить добре собі радять. Натомість надлишок ми маємо в послугах. Отже тут з’являються великі можливості для наших фірм. Крім того, не можна забувати, що такого роду договір відкриває також ринок публічних тендерів. І з огляду на це важливо, що ми дуже добрі в офісному устаткуванні. Тобто, це експорт меблів тощо, і на це ми також розраховували в договорі зі США. А в контексті цього останнього, такий договір Японія-ЄС – це одна четверта світового товарообігу. Тобто можна очікувати, що Європа з Японією намагатимуться сформувати майбутні відносини у світовій торгівлі. Тим більше, що паралельно з договором, який щойно було підписано, відбуваються переговори – на дуже просунутій стадії – щодо договору про стратегічне партнерство з Японією. Тут враховуються всі елементи, тобто і Кліматичний договір, і економіка, і сталий розвиток, безпосередні міжнародні інвестиції тощо.
- Тобто, це такий комплексний підхід до співпраці між Європейським Союзом і Японією. Натомість переговори щодо договору, про який ми ведемо мову, тривали п’ять років. Це не надто багато, якщо йдеться про торговельні домовленості. Але слід додати, що ці переговори прискорилися через Брекзит. Японська сторона прагнула, аби цей договір набув чинності 2019 року перед фактичним початком виходу Великої Британії з ЄС. Завдяки чому Британія також є стороною цього договору. Японія розраховує, що у перехідний, тобто дворічний період Велика Британія підлягатиме цьому договорові.
- Японці мають автомобільні фабрики у Великій Британії. Тим більше, що це полегшувало їм експорт цих автомобілів на європейський ринок – вони продавалися за конкурентними цінами. Після договору з Південною Кореєю це другий великий договір з азіатською державою. Взагалі, Японія є величезним партнером Європейського Союзу, другим за розміром після Китаю.
- І тут слід зазначити, що договір між ЄС та Південною Кореєю дуже добре себе показав.
- Дивовижно, бо він надав чудовий доступ в обох напрямках: було скасовано тарифні бар’єри, як і позатарифні, тобто різноманітні технологічні, ветеринарні нормативи, що просто починають діяти зі скасуванням тарифів. Ми креативні і завжди вигадаємо якісь бар’єри, аби захистити свій ринок від імпорту товарів, виготовлених в іншій державі. Тоді, коли виробництво переноситься до Азії, ми просто збільшуємо ціни на товари, за які маємо тут платити вже як споживачі.
- А якщо ми розмовляємо про договори між Європейським Союзом та країнами Азії, то як така співпраця виглядає з Китаєм – найбільшою державою в цьому регіоні?
- Європа має своє представництво в Китаї. А Китай має в Європі. Натомість, немає договору про вільну торгівлю.
- Чому так є? Чи йдеться про якийсь спротив з боку китайців?
- Такого наміру, мабуть, не було. З того, що можна зауважити в усіх багатосторонніх договорах поза Світовою організацією торгівлі, Китай ніколи не бере в них участі. Натомість, йому дається можливість приєднатися до такого договору тоді, коли він набуває чинності. Тобто, Китай не може диктувати умов, але вже в змозі приєднатися на умовах, щодо яких вдалося домовитися партнерам, котрі такий договір створили.
- Тут варто також згадати про договір між ЄС та США. Переговори щодо нього тривали дуже довго, проте врешті минулого року виявилися призупиненими… Здається, що за Дональда Трампа, який є супротивником багатосторонніх договорів, ця домовленість також не має великих шансів на існування. Чи не так?
- Наразі ніхто не говорить про її розмороження, але й можливість така не виключена із введенням низки рішень, котрі, як то кажуть, незручні для Сполучених Штатів. Хоча нічого конкретного про те, що могло б насправді виявитись незручним для США, я не чула. Для Європи такий договір був би вигідним з багатьох причин, бо вона загалом неконкурентоздатна у тих галузях, в яких сильні американці. Тобто, за більш тісної співпраці тут можна було б досягти певних переваг у поліпшенні конкурентоздатності. А на це варто розраховувати у випадку договору з Японією. Бо, наприклад, електронна промисловість Європи неконкурентна, але в Японії – так. Хоча Корея сьогодні ще більш конкурентоспроможна в цій сфері, адже більшість виробництва зараз переноситься туди.
PR24/А.М.