Минулої п’ятниці представники країн-членів ЄС досягли згоди щодо положень про Nord Stream 2. Прийнята спільна заява становить компроміс з урахуванням французько-німецької пропозиції. Тобто початково євросоюзне законодавство мало стосуватися кожної країни, через яку пролягає гілка газогону. Натомість, поправки внесені Берліном та Парижем, виключають так звані треті країни, тобто країни, які не є членами Євросоюзу. Що на практиці означає постанова стосовно Nord Stream 2?
Гостем ефіру є експерт з питань енергетичної безпеки, головний редактор порталу biznesalert.pl Войцєх Якубік. Як ви оцінюєте рішення стосовно німецько-російської інвестиції? Чи справді, як чуємо в коментарях, є 1:0 на користь Nord Stream 2?
В.Я.: Це не зовсім так, мабуть є результат 1:1, бо 1:0 на користь Nord Stream 2 був би тоді, якби ми зовсім вже не говорили про газову директиву. Ще місяць тому всі ставили хрест на цій газовій директиві, а тим часом вона все-таки пройшла черговий етап переговорів, і справа ще не закінчена, отже говорити про остаточний результат матчу ще зарано. Про кшталт цієї директиви будуть ще розмови у Європейському парламенті. У нинішньому варіанті газової директиви передбачається, що Nord Stream 2 підлягатиме європейському законодавству, але не обов’язково на всій своїй протяжності, лише на території Німеччини. Німеччина, як країна, в якій газопровід виходитиме на узбережжя, фактично прийматиме всі рішення щодо Nord Stream 2. І це проблема, оскільки Берлін може застосовувати це європейське законодавство так, щоб не зашкодити цьому проекту. Ми вже мали такий прецедент у випадку газопроводу OPAL, це відгалуження Nord Stream 1, яке дозволяє постачати газ, що вже тече Балтійським морем з Росії до Німеччини. Цей газопровід мав підпадати під європейське законодавство. Так і сталося, проте Німеччина вирішила, що його буде виключнено з цих положень, оскільки лише Ґазпром може надсилати газ, а отже вся труба має бути для Ґазпрому. У результаті: все згідно з законом і все, як хоче Ґазпром. У випадку Nord Stream 2, якщо у газову директиву не будуть введені деякі зміни, ми можемо мати подібну ситуацію.
Якщо йдеться про імпорт газу, які Польща має можливості сьогодні?
В.Я.: На щастя є термінал СПГ, буде газопровід Baltic Pipe, все для того, щоб ми могли купувати газ деінде. Уже нині Польща заявляє, що може відмовитися від Ямальського договору, а можливо станеться й так, що не замінимо його жодною іншою угодою з росіянами. А навіть якщо й захочемо підписати якийсь новий контракт із Росією, Ґазпром повинен представити нам привабливу пропозицію. Основою є свобода вибору. Ґазпром, щоправда, є найбільшим постачальником газу, проте не єдиним. У 2022 році коли закінчується дія ямальської угоди, ми маємо можливість зовсім відмовитися від газових переговорів з Росією.
Польща має можливість реекспортувати газ, який надходить до газопрорту імені Лєха Качинського. Такі інтервенційні поставки вже були в період, коли Ґазпром під час суперечки з українцями зменшив їм постачання сировини.
В.Я.: Інтервенційні поставки скрпаленого газу через Польщу в Україну вже відбувалися, цю тенденцію можна розширити, можна вести переговори про угоду між Польською нафтогазовою компанією та Нафтогазом, втім такі переговори відбуваються, і, можливо, колись Польща стане постійним реекспортером газу зі Свиноустя. Українці заявляють, що до 2025 року стануть незалежними від імпорту газу із-за кордону, українці збільшують власний видобуток, це поступово дає результат. Проте не відомо, чи все-таки зможуть повністю відмовитися від імпорту газу.
Ситуація, що склалася навколо Nord Stream 2, тобто цієї німецько- російської інвестиції, вкотре показала наскільки сильні розбіжності в Євроспільноті.
В.Я.: Так, ми весь час боремося за характер Євроспільноти. Якщо б вона мала діяти так, що остаточно вирішують найсильніші за рахунок інтересів слабших членів спільноти, наприклад Польщі, Балтії, Скандинавських країн, які побоюються наслідків запуску Nord Stream 2, тоді яким чином переконати євроскептиків, щоб вони голосували за інтеграцію? Тут варто наголосити: Європейська комісія може зробити тільки те, що їй дозволять країни-члени ЄС, а ті найсильніші не хочуть віддати своїх повноважень у таких важливих питаннях, як саме Nord Stream 2. Тобто, все це є доволі брутальна політика. Ми маємо показовий союз найбільших, найсильніших членів Євроспільноти: Франції і Німеччини, Франція, ніби-то, на мить збунтувалася, але в результаті, ми бачимо, що фактично домовилася з Німеччиною. Ми не хочемо такого Євросоюзу, ми хочемо згуртованої Євроспільноти, де до уваги беруться інтереси всіх країн-членів.
Виходить, що Німеччина з росіянами нищить Євроспільноту.
В.Я.: На жаль, Німеччина працює на шкоду Євроспільноти, підриває її єдність, дозволяє росіянам ділити Євросоюз, хоч Nord Stream 2 ще не закінчений. Для європейської інтеграції це надзвичайно серйозна проблема. Безумовно це питання треба проаналізувати та подумати, як нам тепер вимагати від німців, щоб вони дали певні ґарантії. Можливо, у Європарламенті ще вдасться дещо змінити цю газову директиву так, щоб вона краще захищала інтерес усієї Євроспільноти. Нині ми бачимо наслідки тісних зв’язків європейських політиків і бізнесменів із росіянами. Результат такий, що Захід за посередництвом кількох фірм, які хочуть робити бізнес з Ґазпромом, фактично підтримує Путіна. І ця підтримка відбувається не зважаючи на дії Росії в Україні, Сирії та інших частинах світу.
Після Nord Stream 1 відбулася анексія Криму, після Nord Stream 2 можна очікувати наступних дій проти України. Спір за цю інвестицію відбувається напередодні президентських виборів в Україні. На виборах може перемогти Юлія Тимошенко, яка відновить відносини з Росією. Якщо не переможе Тимошенко, переможе Петро Порошенко, а отже хто-зна чи після запуску Nord Stream 2 не буде якихось дій проти України. Nord Stream 2 полегшує Путіну агресивні дії проти України.
PR24/Л.І.