Останніми днями польські правоохоронні органи затримали дві злочинні групи, які продавали громадянам України підроблені дозволи для працевлаштування у Польщі. Злочинці, звісно, відповідатимуть за свою діяльність згідно із Кримінальним кодексом. Але ж і громадяни України, котрі придбали такі документи, змушені заплатити за незнання закону – їм найчастіше на деякий час забороняють в’їзд до Польщі.
Інформувати українців про специфіку працевлаштування у Польщі та їхні права на польському ринку праці покликана кампанія «Не плачу за працю», що розпочалася минулого тижня у Варшаві.
Кампанія «Не плачу за працю» проводиться спільно фондом «Наш вибір» та фірмою «Отто». А ідея з’явилася після численних розмов з українськими працівниками, котрі мали негативний досвід з посередниками праці – говорить Томаш Дудек, операційний директор фірми «Отто». Фірма працює на європейському ринку працевлаштування, а кілька років тому вона відкрилася на працівнкиів з України:
– Три роки тому ми почали запрошувати до Польщі працівників з України. Останні півтора року можемо говорити про справжній бум в цій галузі. Торік через нашу фірму пройшли три тисячі українців. Власне під час кваліфікаційних розмов ми дізналися, що дуже багато людей мають досвід «співпраці» з нелегальними посередниками, котрі вимагали оплат за свої «послуги». Крім цього, спільно з Головною торговельною школою ми провели опитування 500 українських громадян, котрі працюють у Польщі. 60% опитаних, як виявилося, колись платили посередникам за те, що – відповідно до закону – є безкоштовним.
Йдеться про заяву польського роботодавця про намір працевлаштувати іноземного працівника (Zaświadczenie o zamiarze powierzenia wykonywania pracy cudzoziemcowi – польською).
– За заяву про намір працевлаштувати іноземця, яку польський роботодавець реєструє у відповідному управлінні праці безкоштовно, ось ці фірми вимагали від українських працівників оплату від 200 до 350 злотих (від 50 до 80-ти євро). Але я зустрівся теж зі значно більшими сумами – від 300 до 500 євро (причому залежність така, що чим далі на схід України, тим ціни є вищими).
На підставі заяви про намір працевлаштувати іноземоного працівника, громадяни, зокрема України, можуть працювати у Польщі 6 місяців впродовж року. І тільки у роботодавця, який виставив цей документ. Натомість...
– Є фірми, які діють з обох боків кордону. Тобто у Польщі діє фіктивна фірма, яка «організує», тобто реєструє такі заяви. А в Україні – фірма, яка вербує українських працівників, обіцяючи їм працю, і за це бере гроші. Дуже часто – це фіктивні фірми, які створені тільки з метою реєстрування і продажу заяв про намір працевлаштувати іноземця.
Тому купуючи такий документ, людина не має жодної гарантії, що матиме працю, вказану в цій заяві, – продовжує Мирослава Керик, голова фонду «Наш вибір». Як каже, дуже часто до фонду звертаються люди, котрі приїхали до Польщі на підставі куплених документів, а вже «на місці» виявилося, що роботодавець, котрий зареєстрував таку заяву, не збирається їх працевлаштовувати. Оскільки люди найчастіше не мають коштів, щоб повернутися в Україну, намагаються знайти у Польщі будь-яку працю. І так потрапляють до чергових «посередників» або ж нечесних роботодавців.
Перервати це замкнене коло має, зокрема, інформаційна робота з українськими громадянами. Тому фонд «Наш вибір» та фірма «Отто» вирішили розпочати кампанію «Не плачу за працю» – «Nie płace za pracę». Кампанія складається з кількох етапів. Одним з них є сайт http://www.nieplacezaprace.com/ – польська версія або ж http://www.neplatyzarobotu.com/ – українська мовна версія. Крім цього, в Українському домі у Варшаві (вул. Заменгофа 1) щомісяця відбуватимуться консультаційні зустрічі з експертами ринку праці.
Запрошую послухати повну версію передачі у звуковому файлі
Яна Стемпнєвич