Білоруска Єкатєріна Єрусалімська мешкає у Варшаві шість років, загалом, її взаємовідносини з польським суспільством складаються позитивно, але минулого тижня з жінкою трапилася ситуація, яка – як сама зізнається – зруйнувала її дотеперішні уявлення:
Єкатєріна Єрусалімська: Після роботи я зайшла до сусідньої крамниці мережі «Жабка», я хотіла поповнити телефонний рахунок. Зазвичай я це роблю з карточки, але тоді забула, а треба було терміново вийти в інтернет. Підійшла я до каси і попросила польською поповнити рахунок. Продавець почув мій акцент і запитав, чи я не з України. Я відповіла, що ні, з Білорусі й посміхнулася у відповідь. На це він запитав, що я тут роблю. Я здивувалася, що він ставить такі запитання, але відповіла, що тут вчилася, а тепер працюю. Продавець тоді запитав, чому я не у себе вдома. Я запитала його, чому він взагалі питає мене про такі речі. І він знову «чому не у себе?» і кинув мені решту грошей і чек. Ані «дякую», ні «до побачення», як тут прийнято. Я знітилася і вийшла з крамниці. Але якось не вдавалося поповнити рахунок, тому повернулася до «Жабки» і запитала його, де є код на поповнення. У відповідь я почула, щоб «сама собі допомогла». Стало дуже неприємно і сумно.
За словами Єкатеріни, у крамниці була довга черга, реакція покупців була радше стримана:
Єкатєріна Єрусалімська: Коли я почала шукати код для поповнення рахунку, до мене підійшла полька з дитиною і запитала, чи продавець мене не обманув і чи вона може мені якось допомогти. Натомість коли я повернулася до крамниці, то люди взагалі не прорерагували на слова продавця, аби я сама собі допомогла.
А тепер – ситуація з Любліна, останній вікенд серпня. Громадянин України, студент Євген, став жертвою нападу через національну приналежність. Розповідає голова правозахисного фонду «Homo Faber» Анна Добровська:
Анна Добровська: На нього напали в студентському містечку. З того, що нам відомо, нападників було троє. Євгена так сильно побили, що хтось викликав швидку допомогу, яка завезла його до лікарні. Виявилося, що чоловікові вибили зуби, зламали щелепу, ключицю, і треба було в терміновому порядку робити операцію щелепи. Тепер чоловіка чекає реабілітація.
Через те, що Євген не був застрахований (медичне страхування йому закінчилося 10 серпня, і наступного він не встиг купити), довелося платити за операцію та лікування. Фонд «Homo Faber» оголосив у соцмережі акцію збирання коштів – за одну ніч поляки зібрали понад 15 тисяч злотих (понад 3,5 тисячі євро). Зараз чоловік вже вийшов з лікарні, - говорить Анна Домбровська:
Анна Добровська: Сьогодні він вийшов з лікарні, і перебуває в кімнаті, яку наймає. Далі його справу буде вести юристка, яка запропонувала свою допомогу на волонтерській основі. Юристка у постійному контакті з прокуратурою. Євгенові потрібно пройти курс реабілітації, а також мусимо подумати про наступні кроки – треба оформити нові документи (адже його документи в нього вкрали нападники).
І Єкатеріна, і Євген – хоча, білоруска та українець зустрілися з різними рівнями агресії - були настільки шоковані ситуацією, що не знали, як реагувати:
Єкатєріна Єрусалімська: Я вперше з таким зустрілася, для мене це був величезний шок. Було дуже неприємно, і я просто розплакалася. А потім я вирішила описати цю ситуацію в соціальній мережі. На ФБ-профілі «Жабки» я написала польською мовою статус, в якому розповіла про поведінку продавця. Цей пост зібрав понад дві тисячі реакцій, було багато доброзичливих. Але теж чимало – негативних, люди звинувачували мене у брехні, а навіть погрожували, що «розберуться» зі мною, бо мовляв вони тоді були у тій крамниці і все бачили, і продавець себе поводив нормально. Отже, тепер, ящо така ситуація повториться, я вже знаю, що слід одразу вимагати втручання адміністратора крамниці й з’ясовувати все на місці.
Не можна залишати таких випадків, треба івнформувати про кожну ситуацію агресії (вербальної, фізичної чи в будь-якій іншій формі) – радить іноземцям Анна Домбровська, голова фонду «Homo Faber». Як каже, тільки так можна цьому протистояти:
Анна Добровська: Необхідно зголошувати. Кількість скарг, заяв, звернень теж впливає на працю таких організацій як моя. Завдяки тому, що ці справи будуть фігурувати у статистиці поліції, ми зможемо ефективніше діяти, переконувати владу, що в Польщі потрібні зміни (якщо говорити про ситуацію іноземців). Зміни як на ринку праці, так і ширше – в інтеграційній політиці. У Польщі діє чимало неурядових організацій, які займаються допомогою мігрантам. Тому варто теж до них звертатися.
За словами Єкатєріни, останніми роками у Польщі погіршилася атмосфера довкола мігрантів:
Єкатєріна Єрусалімська: У Польщі я мешкаю вже шість років, але ситуація в контексті мігрантів погіршується. Особливо, коли йдеться про українців, білорусів, росіян.
З Єкатеріною погоджується теж Анна Добровська. Як каже, до Пункту антидискримінаційної підтримки, який діє при фонді, звертається дедалі більше людей:
Анна Добровська: Я вважаю, що у Польщі – дуже погана ситуація, коли говорити про ставлення до іноземців та іноземок. Я маю на увазі усю сферу їхнього функціонування у Польщі - починаючи від реєстрації у відповідних органах, які займаються іноземцями, і закінчуючи ринком праці. На ринку працю ми відмічаємо багато зловживань з боку роботодавців, особливо – стосовно українських працівників. До нас приходять люди, яким роботодавець, наприклад, не виплатив зарплати, хоча у трудовому договорі було прописано інакше. Є теж випадки, коли українським працівникам платили набагато менше, ніж польським - за виконання тої самої роботи. Зустрічаємося з такими драматичними випадками, як побиття, їх на жаль, щораз більше.
У чому причина (або причини) погіршення?
Анна Добровська: Звичайно, з одного боку, ми можемо говорити про те, що у Польщі останніми роками зросла кількість іноземців, відповідно такі ситуації трапляються частіше, і вони, на жаль, будуть повторюватися. Але я не не належу до прихильників таких простих пояснень. Мені здається, що причини нашарувалися одна на одну, і це сприяє негативним реакціям польського суспільства. З одного боку, це історичні питання, досі не врегульований польсько-український діалог, тому молоді українці отримують у Польщі «по голові» за те, чого не робили, і за що важко від них вимагати відповільності. Я маю на думці Волинь та «навколоволинські» проблеми. З другого боку, сучасна політика польської влади, яка вживає такої іне іншої мови, мови ненависті в контексті мігрантів, не сприяє діалогові, і має глибоке віддзеркалення у суспільстві, яке, на мою думку, не є готовим до міжкультутрних діалогів, не тільки з українцями. Поляки як суспільство довго жили в такому утвердженні, що ми – бідна країна. Аж тут раптом виявилося, що у цій бідній країні хоче жити багато людей з різних частин Європи та світу. А ми як суспільство зовсім не готові до того, щоб входити з цими людьми у співпрацю, діалог.
Яна Стемпнєвич