Наприкінці осені й на початку зими у Польщі традиційно стартують різноманітні доброчинні акції, покликані допомогти всім нужденним у цю непросту пору року. Додатковим фактором тут стає також наближення Різдвяних свят, коли залишатися віч-на-віч із власною недолею особливо важко. Однією з таких акцій є організована Товариством «малі браття Вбогих» (Stowarzyszenie «mali bracia Ubogich») акція «Подаруй Святвечір» («Podaruj Wigilię»).
Про це, власне, розмовляємо з її співорганізаторкою Ельжбєтою Сьльонзек. Але насамперед я хочу запитати про установу, яка, власне, цей та подібні заходи ініціює:
- Товариство «малі браття Вбогих» - це насамперед друзі літніх людей. Особливою турботою ми охоплюємо самотніх старших людей, організовуючи для них так зване волонтерство супроводу. В цьому полягає вся наша програма, яку ми ведемо вже 15 років, тобто програма «Твоя присутність допомагає мені жити». На даний момент ми дбаємо про понад 300 літніх людей з Варшави, Любліна, Познані і Прушкова. У програмі бере участь понад 350 волонтерів, котрі регулярно провідують своїх підопічних. Це значить, що один волонтер займається одним підопічним. Таким чином ми забезпечуємо літнім особам, якими опікуємося, відчуття безпеки, заповнюємо пустку та заспокоюємо тугу за присутністю іншої людини.
- Отже, саме цим зумовлено вашу різдвяну акцію…
- Ми знаємо, що Різдвяні свята – це дуже особливий час, коли наші підопічні відчувають відсутність близьких, родини. І це, власне, ми хочемо їм компенсувати. Ми мріємо про те, аби створити для них справжнє свято, тобто, насамперед, подбати про свою присутність, а також про урочисте частування, подарунки. Ми хочемо, аби вони мали з ким сісти за різдвяний стіл, на якому, отже, буде більше, ніж один комплект столових приборів, і аби вони мали з ким поділитися оплатком. Саме тому 22 грудня Товариство «малі браття Вбогих» планує організувати святкову вечерю для понад трьох сотень наших підопічних.
- Маю до вас низку питань, але, може, почнімо з того, ким саме є ваші підопічні, або – як таким підопічним стати?
- Наші підопічні – це самотні особи, яким виповнилося 65 років. Тобто вони не мають зв’язку з близькими людьми, можуть просто не мати родини, і вони змушені боротися з самотністю. Ми не надаємо послуги медичної опіки, не купуємо їм продуктів, але, власне, намагаємося повернути їм віру в інших людей, щоденні радості. Ми питаємо їх про самопочуття тощо. Загалом, волонтери регулярно, раз на тиждень, щонайменше протягом двох годин, присвячують свій час конкретному підопічному.
- Цим, власне, ви перериваєте ту особливу тишу, на якій наголошуєте, описуючи дану акцію. Йдеться про тишу, котра не має нічого спільного з радістю тихої ночі в оточенні близьких. Для самотніх людей вона незносна, жахлива, приголомшлива…
- Саме так, вона дуже прикра, бо самотнє Різдво втрачає весь свій сенс, свої чари. Це дуже прикро. І хоча ми підтримуємо наших підопічних протягом всього року, то це особливий час, коли ми хочемо бути з ними разом.
- Отже, що саме слід зробити, аби допомогти вам в допомозі цим людям?
- Якщо йдеться про нашу різдвяну акцію, то її можна підтримати, роблячи грошовий переказ або безпосередньо на банківський рахунок Товариства, або за допомогою нашого сайту podarujwigilie.pl. Вся інформація про те, як нам можна допомогти, знаходиться, власне, на цій сторінці.
- Які це можуть бути суми? Та які, зазвичай, бувають?
- Ми пропонуємо на вибір таку суму, як 50 злотих, що дозволить нам запросити одного літнього чоловіка або літню жінку на цю, власне, різдвяну зустріч, де вони отримають святкове частування, подарунок, аби їхня радість від такої зустрічі тривала якнайдовше. А також ми забезпечуємо безпосередній транспорт до місця святкування і безпечне повернення додому. А крім цього, ми маємо й таких людей, котрі, з огляду на свій вік і стан здоров’я, не в змозі вийти зі своїх домівок. Про них ми також пам’ятаємо і їх провідуватимуть наші волонтери, щоби привезти для них частування, символічний подарунок та провести з ними цей день.
- А отже, якщо йдеться про масштаб усього заходу, беручи до уваги, що таких літніх людей, котрими ви опікуєтеся, є трохи понад триста, то – як на таку кількість – це не аж така велика сума, що ви її маєте зібрати. Адже йдеться про дещо більше, ніж 15 тисяч злотих.
- Так, а як я згадала, можна підтримати одну людину сумою 50 злотих. На сторінці ми маємо також інформацію про те, що, якщо існує така фінансова можливість, то можна підтримати дві особи й більше. Все це вже залежить від змоги і щедрості благодійників. Адже, як відомо, у всіх нас різні фінансові можливості.
- Наскільки мені відомо, ви організовуєте цю акцію не вперше. Якою є історія таких заходів? Та які висновки ви мали змогу зробити з попередніх років?
- Цю акцію ми проводимо щороку. Це квінтесенція всієї нашої програми, тобто «Твоя присутність допомагає мені жити». Бо ми не лише займаємося цією акцією, але допомагаємо людям похилого віку кожного дня. З того, що ми можемо сказати з огляду на попередні роки, це те, що вона приносить літнім людям величезну радість. Вона повертає їм, власне, віру в іншу людину. Ми маємо дуже багато відгуків, котрі можна знайти і на нашому сайті, і в наших розсилках новин, де наші підопічні самі розповідають про те, що їм дали такі свята. Вони радіють просто як діти через те, що кожного року до них прийде святий Миколай. Радіють, що в цей день, серед дуже доброзичливо налаштованих до них осіб, інші намагаються задовільнити кожну їхню потребу, можна спокійно порозмовляти в такий урочистий день. Я можу тут розповісти про свій приклад, бо також провідаю свого підопічного, який дуже чекає на це Різдво і мріє, аби провести його з нами.
- А чи ваші підопічні знайомі одне з одним? Ви готуєте досить масовий захід. І одна річ – це прийти туди, де ніхто нікого не знає, а інша – насправді бути в оточенні близьких людей, неначе в родині.
- Так, це правда. Найчастіше, люди похилого віку, якими ми опікуємося, знайомі одне з одним собою. Ми відзначаємо спільно ці свята щороку, і це як Різдво, так і Великдень. Крім цього, ми маємо низку різноманітних інших заходів у нашому Товаристві, до участі в яких ми запрошуємо літніх людей, аби вони могли інтегруватися і між собою, і з молодшим поколінням, тобто з волонтерами. Отже, ми весь час намагаємося протистояти самотності. А на додаток, під час канікул ми організовуємо екскурсії, завдяки яким вони можуть познайомитися один з одним.
Антон Марчинський