Досвід міграції у соціальному театрі

«Де мій дім?» - так називається документальна п’єса драматургині Ольги Мацюпи, яку вона створила в Любліні на основі зібраних історій мігрантів з різних країн. Написанню цього твору передували театральні майстер-класи, розмови, інтерв’ю про досвід міграції, зміни місця життя, соціалізацію в новому середовищі. За словами Ольги Мацюпи, її очікування стосовно такої експериментальної форми творення тексту драматургії, яка не є новою, значно перевершились. Люди не просто хотіли говорити, вони це сприймали як терапію.

Документальна вистава потребує живих історій, тому драматургиня вирішила зробити саме театральні майстер-класи. На них люди ділилися своїми історіями через театральний інструментарій. Через прості, але водночас дуже дієві вправи, люди неймовірно відкрились і для них це було щось більше, ніж просто розмови. Це один з видів соціального театру, який існує на межі мистецького і соціального. Метою Ольги Мацюпи не було створити красивий, естетичний продукт, цей театр був потрібний передусім самим учасникам майстер-класів.

Для українки Ірини Шевченко театральні майстер-класи і участь у перформативному читанні вистави «Де мій дім?» стали своєрідною терапією. – Людина може себе дуже добре почувати на еміграції чи у міграції, але все одно, - це стрес. Психологічно це дуже важко. Мені особисто в Польщі комфортно, але все одно це стрес, це багато змін, переживань. Під час майстер-класів я дуже сильно переживала свої різні історії, передумувала їх.

Ольга Мацюпа каже, що вже перша зустріч з людьми, які хотіли поділитися своїми історіями, показала, що все це має глибокий сенс. – Результат перевершив мої очікування. Люди неймовірно відкрилися. Виявилося, що всі ми тут живемо, у кожного з нас є свій емігрантський досвід, соціалізація. У глобальному сенсі міграція – це дуже органічне явище. Кожен з нас – мігрант, кожен з нас має досвід подорожі, віддалення.

Запрошуємо послухати передачу у звуковому файлі

Мар’яна Кріль