Героєм нашої сьогоднішньої передачі стане Самуель Боґуміл Лінде, відомий як автор першого словника польської мови, хоча польська зовсім не була для нього рідною мовою.
Про Лінде розкажуть Йолянта Зачковська, хранительниця Верхньосілезького музею в Битомі, яка цьому авторові словника присвятила лекцію у циклі про найвидатніші фігури Реформації, та професор Мірослав Банько з Варшавського університету, мовознавець і лексикограф, що також є автором багатьох словників.
Розповідає проф. Банько:
- Століттям Енциклопедії було XVIII століття, тобто Епоха Просвітництва. Але, якщо ми говоримо з польської перспективи, то з нашим Просвітництвом теж слід зв’язати суттєві лексикографічні досягнення. Бо, власне кажучи, той перший словник польської мови Самуеля Боґуміла Лінде є, за своїм духом, словником Просвітництва. Хоча він насправді вийшов на початку XIX століття, а саме у 1807-1814 роках. Отже, коли я часом питаю студентів, яка це епоха, то вони думають, думають, і кажуть, що це романтизм. Але це дуже неточне визначення, бо це мав би бути якийсь пре-романтизм, чи не так? Але ж так не було. Лінде – це людина Просвітництва, і весь його словник виростає з такого просвітницького відношення до мови.
Професор Банько розповідає, що Просвітництво мало багато напрямків:
- І згідно з одним з таких напрямків, найважливішими тут були класичні принципи естетики. Від Лінде очікували, а конкретно – очікували члени Товариства друзів науки, що він створить словник, який стане взірцем мови, взірцем мовної правильності, але він цього не хотів. Він хотів представити в цьому словнику все те, що до польської мови входило, починаючи від XVI століття, і до XVII, XVIII, і навіть коли ще деякі книжки вийшли на початку XIX століття, він і з них брав приклади. Отже, це такий словник, що охоплює триста років розвитку польської мови. І в цьому сенсі, може, він не згодний із певними просвітницькими тенденціями, можливо, він більше відповідає такому бароковому багатству. Бо це ціла мова, вміщена в одну обкладинку – ну, про одну обкладинку не можна сказати, бо це було кілька томів – чи не так? Цей словник став спадщиною кінця Просвітництва. Адже, якщо йдеться про польські енциклопедії, то тут в нас менше того, чим ми би могли похвалитися.
Говорить Йолянта Зачковська:
- Самуель Боґуміл Лінде з’явився на світ у 1771 році. Його тато – це Ян Якобсен Лінде (вірогідно, його справжнім прізвищем було Ліндт) – був майстром-слюсарем, власником будинку у місцевості Нови Свят і міським райцем. Мамою була Барбара Лянґенган, німкеня. Ця родина мала восьмеро дітей, і так сталося, що вижив найстарший син Ян Вільгельм, і наймолодший – Самуель Ґотліб. Решта померла. Наш Самуель був настільки здібною дитиною, що його відразу було прийнято до класу «терція» на теологічний факультет у Ляйпцизі. У Польському Ляйпцизі, прошу панства, бо це було місто, розташоване в межах союзної Польсько-Саксонської держави. Там розвивалася торгівля, це було за правління королів Польщі Авґуста ІІ Сильного і Авґуста ІІІ Фрідріха. Тут вперше було видано «Хроніку славного Польського королівства» Яна Длуґоша.
Але цей Ляйпциґ є також центром Барської конфередарції і супротивником Тарговицької конфедерації. Там готувалася Інсурекція Костюшка, отже, зокрема, Тадеуш Костюшко там перебував. І ця зустріч з ним стала дуже плідною. Але, перш, ніж вона стала плідною, наш герой зіткнувся з певними фінансовими проблемами. Але оскільки він був відомий, як дуже добрий студент, то лише уявіть собі, що він розпочав своє навчання у 1789 році, а в 1792 отримав ступінь маґістра, і отримав його без іспитів, як всі інші, настільки він був здібний. І дуже швидко він став викладачем цього університету. Він викладав польську мову.
Звідки в нього з’явилася ідея створити словник польської мови? Розповідає професор Мірослав Банько:
- Ідея написання словника польської мови спала йому на думку, коли він був викладачем польської в Ляйпцизі. І він почав робити нотатки зі словника Міхала Абрагама Троца – це інший важливий польський лексикограф межі сарматизму і Просвітництва. Другою обставиною, що тоді вплинула на Лінде, надихаючи його, були зустрічі з представниками польської культурної еліти, котрі опинилися у Ляйпцизі після Повстання Костюшка. Це, зокрема, був Юліан Урсин Нємцевич, брати Потоцькі, Гуґо Колонтай. Тоді Лінде потоваришував із ними, переклав, зокрема, на німецьку твір про створення і падіння Конституції 3 травня. Тоді, власне, коли він був викладачем польської мови у Ляйпцизі. До речі, він же тої польської мови добре й не знав – багаторазово і в спогадах його сучасників, і в його власних з’являється така думка, що це мова, котрою він ніколи добре не оволодів. Проте, в будь-якому разі, знав її настільки добре, що міг викладати. А третім етапом, що дуже йому в цій роботі допоміг, був період праці на посаді бібліотекара у графа Юзефа Оссолінського у Відні. Оссолінський запросив його туди, аби упорядкувати свою книжкову колекцію, і Лінде від цього почав, але згодом він збагачував цю бібліотеку.
Професор Банько наводить спогади сучасників про працю Самуеля Боґуміла Лінде в цій бібліотеці:
- Він вважав, що мета виправдовує засоби. Тож, коли відчував таку потребу, то не питав монахів, чи може собі взяти якусь книжку з їхньої бібліотеки, а просто брав та завозив Оссолінському до Відня. Але йому ці книжки були потрібні як джерело цитат, для ілюстрації використання слів. Генерал Юзеф Залуський, ще як 11-12-річний хлопчик, відвідав Лінде у Відні. В його кімнаті він побачив кошики – кожен з іншою літерою, і коли Лінде щось прочитав, а читав багато, то вкидав до відповідного кошика картки. А згодом Фредерик Скарбек, що був міністром економіки в котромусь з урядів Царства Польського, коли ще був учнем Варшавського ліцею, а отже, у певному сенсі, учнем Лінде як директора цього ліцею, відвідав його у Варшаві. І цей другий спогад зображує розвиток його лексикографічного методу. Бо тут замість кошиків вже з’явилися шухлядки, в котрих, згідно з абеткою, Лінде збирав цитати зі словниковими прикладами.
А в чому Лінде вбачав головну ідею, мету своєї праці?
Йолянта Зачковська:
- Самуель Боґуміл Лінде написав таку прекрасну річ у своїй передмові до словника. «Я не перестану себе вітати, якщо справа моя допоможе духовному відродженню народу, для того, аби найдорожча його цінність, тобто рідна мова, була прекрасною». Праця над словником тривала 20 років. Добродіїв була сотня. Лінде писав, друкував, редагував. Він переніс друкарню до свого дому. Сам купував шрифти, дбав про папір, практично за всім доглядав сам. Це перший одномовний словник польської мови. Там дві тисячі власних назв і п’ять тисяч, вигаданих автором. Тож ви бачите, що виконана ним праця величезна. Звісно, що з ним було багато людей. Він мав великий талант збирати довкола себе людей із пристрастю, котрі хотіли йому допомогти, котрі зосереджувалися на цій його справі.
Професор Мірослав Банько:
- Ймовірно, це й був би словник польської та німецької мов, якби не зв’язки з польською інтелігенцією, післяповстанчою еміграцією. І якби, може, не праця у Оссолінського, котрий підтримував Лінде в ідеї, аби створити національний словник. Одне другого не заперечує. Насправді, словник Лінде є словником перекладу. В ньому, якщо я не помиляюся, є близько 200 тисяч німецьких відповідників – більше, ніж польських словникових статей. В ньому дуже багато відповідників з інших слов’янських мов. Отже, певною мірою, він не перестає бути словником перекладу, але передусім це перший словник польської мови.
До речі, він досить пізно з’явився, бо в інших країнах Західної Європи одномовні словники були вже раніше. Може, найвідомішим з них є словник Французької академії XVII століття. Проте, хоч і пізно, він цілком достойний і, як на той час, сучасний. Найсучаснішим в ньому була, мабуть, його зосередженість на матеріалі, тобто те, що інтуїція лексикографа, його оцінки відійшли на дальший план, а насамперед словник говорив мовою цитованих у ньому авторів. Такий документальний характер словника був, мабуть, найбільшою у ньому новизною. Бо, звісно, до Лінде різні більш ранні автори також цитували якихось вчених своєї епохи, але робили це радше для прикраси, для підвищення авторитету словника, а не так, як Лінде, для систематичної ілюстрації, демонстрації того, що слово функціонує, наскільки давно, хто його використовує і як. Це був винахід Лінде, що ним він випередив свій час.
Йолянта Зачковська:
- Дуже цікавою річчю є те, що був собі Саський палац [у Варшаві – ред.]. Фридрих Авґуст І був змушений відмовитися від титулу герцога варшавського, а палац було продано. І в частині його приміщень розташувався Варшавський ліцей. Там оселилися, власне, Самуель Боґуміл Лінде, шеф школи, але були також Шопени з дітьми Людвікою і Фредериком, сусідами котрих була також родина Кольберґів. Самуель знаходив для своєї педагогічної праці найліпших з-посеред усіх, кого він тільки міг запросити. У нього, окрім Шопена (старшого – ред.), був, зокрема, Зиґмунт Фоґель, прекрасний художник Станіслава Авґуста Понятовського. Є така цікава історія, як Фредерик Шопен намалював Самуеля Боґуміла Лінде, і цей портрет, зроблений олівцем у 1923-1926 роках, знаходиться в колекції Окружного музею в Радомі. Лінде звинувачували, що він керує прусським ліцеєм, але це не зовсім було правдою. Адже він, як і інші представники еліт того періоду, дещо приховував власні погляди. З огляду на політичну ситуацію, аби не провокувати влади, треба було робити своє, але під прикриттям різноманітної діяльності виховувати, навчати й знаходити все, що найліпше, бо, може, ситуація зміниться і виглядатиме дещо інакше.
PR2/А.М.