Президент Польщі запалив свічку пам’яті про жертви воєнного стану

Шановні Пані та Панове,

13 грудня 1981 року, використовуючи танки, озброєне військо та поліцію були жорстоко придушені польські надії на свободу і демократію. Відбулися арешти, інтерновано лідерів демократичного руху. У Сілезії, Ґданську, Кракові та в багатьох інших місцях протести придушено за допомогою сили. Були вбиті і поранені.

Сьогодні Польща - вільна і демократична. Це вже країна, де участь у демонстраціях не є подвигом чи проявом мужності, це вже просто право доступне для всіх, незалежно від переконань чи проголошуваних поглядів. Тим не менш, в річницю введення воєнного стану ми повинні особливо пам'ятати тих, хто ще не може насолоджуватися демократією і свободою. Тому що й сьогодні, в'язниці, побиття, переслідування сім'ї для багатьох активістів в їхній боротьбі за свободу задля кращого завтра у деяких країнах є буденним явищем. Це стосується і близької полякам Білорусі. У такій ситуації, для них важливий кожен жест солідарності чи пам'яті, що показують - вони не залишилися самі.

12 грудня, о 17-й годині, разом з дружиною ми черговий раз поставимо у вікні Бельведерського палацу символічну свічку – свічку пам’яті про жертв воєнного стану, яка одночасно є символом надії та солідарності з Білоруссю та іншими народами, які борються за свободу. Ми хочемо також звернутися до засобів масової інформації з проханням розмістити символ свічки 13 грудня на обкладинках журналів, газет, сторінках Інтернет-порталів, у стрічці телевізійних програм.

Згадуючи жертви воєнного стану, пам’ятаймо про тих, для кого ніч відсутності свободи ще не закінчилася. Нехай жест солідарності від нас, поляків, зміцнить віру в те, що свободу не можна зупинити, не можна її піддати цензурі чи побити кийком міліціонера. Не можна її зачинити у в’язниці.

Дамо надію тим, хто її сьогодні так сильно потребує. Це власне й означає солідарність.