Ришард Сівєц 1968 року: «Люди, оговтайтесь, почуйте мій крик!»

Ришард Сівєц вчинив акт самоспалення 8 вересня 1968 року на головному стадіоні Варшави, де відбувалося тоді Центральне свято урожаю. На урочистості були присутні лідери партії, представники уряду, дипломати, гості з усієї країни та мешканці столиці. Спершу він розкинув антикомуністичні листівки, а згодом вилив на себе займисту суміш, відтак підпалив себе, та вигукнув: «Протестую!». Самоспалення було актом спротиву щодо втручання військ Варшавського договору у Чехословаччині, що розпочалася у ніч проти 21 серпня 1968 року. Помер від опіків 12 вересня у варшавській лікарні.

Ришард Сівєц залишив драматичне звернення-заповіт, яке записав на магнітофонній плівці два дні перед самоспаленням. Він сказав у ньому: «Люди, в яких залишилася хоч іскра людяності, оговтайтесь, почуйте мій крик – крик звичайної людини, сина народу, який власну і чужу свободу полюбив більше, аніж власне життя, оговтайтесь! Ще не пізно!».

Проте, його драматичний вчинок, що стався на очах 100 тисяч людей, не пробився до масової свідомості. У світі про нього дізналися лише через 8 місяців; першим повідомило про його смерть Радіо Вільна Європа у квітні 1969 року. А тогочасна комуністична влада поширювала чутки про його нібито психічну хворобу.

Ришард Сивець народився 1909 року в м. Дембіца. До війни навчався у Львівському університеті, потім переїхав до Перемишля. У воєнні роки був солдатом Армії Крайової. Потім працював бухгалтером, – він відмовився бути вчителем історії через те, що не хотів нав'язувати дітям сфальшоване уявлення про минуле. Сам був батьком 5 дітей. До самоспалення поширював антикомуністичні листівки, підписуючи їх Ян Поляк.

niezalezna.pl/М.Ш.