У Польщі до двох років позбавлення волі засуджено відставних генералів комуністичної Служби безпеки Владислав Ц. і Юзеф С. за незаконний виклик під час воєнного стану опозиціонерів на нібито військові навчання. Вирок оголосив Районний суд у Варшаві. Прокуратура просила для обвинувачених умовне покарання.
Суд визнав, що вчинені підсудними діяння полягали у переслідуванні потерпілих з політичних міркувань і їх потрібно кваліфікувати як вчинення комуністичних злочинів та злочинів проти людства. На думку суддів, покарання позбавленням волі до двох років є цілком відповідним «у зв’язку з високим ступенем вини обох обвинувачених, зважаючи на масову масштабність порушень основних прав людини щодо 304 постраждалих осіб, зважаючи на особливу важливість порушених положень, що регулюють проходження військової служби, зважаючи на вчинення проступку підсудними на високих державних посадах і, таким чином, на високий ступінь завданої шкоди».
За словами прокурорів Інституту національної пам’яті Польщі, військові навчальні збори опозиціонерів під час воєнного стану стали приводом для тюремного ув’язнення понад 300 людей. Через виклик наприкінці 1982 – на початку 1983 року опозиціонери провели три зимові місяці на полігоні у місті Хелмно. Вони спали у наметах, їм видали старе взуття та військову форму, опозиціонерам також веліли виконувати різні, найчастіше недоцільні, завдання, наприклад копання ровів.
Слідчий відділ Інституту національної пам’яті Польщі, який від 2008 року розслідує цю справу, наголошує, що там були більш суворі умови, ніж ті, у яких утримували інтернованих. Справу було відкрито після звернення Спілки інтернованих осіб «Chelminiacy 1982», що об’єднує постраждалих.
Голова організації Тадеуш Антков’як після оголошення вироку не приховував свого задоволення. Він звернув увагу, що відставні генерали СБ, вислухавши обвинувальний акт, ствердили, що саме Солідарність перешкоджала їм вводити демократію у Польщі. «Якби суд виправдав їх, то вони увійшли би до історії як люди, котрі будували демократію. Бо ми помремо, усі би про це забули», - сказав Тадеуш Антков’як.
Один з потерпілих Анджей Адамчик сказав Польському радіо після оголошення вироку, що він відчув полегшення у зв’язку з самим визнанням вини обвинувачених. «Мені не було важливо, аби їх кудись там посадили, переслідували або знущалися над ними – вони старі люди, для мене важливо, що їх визнано винними», - сказав він.
Вирок не набув чинності. Адвокат обвинувачених анонсував апелцію на рішення суду.
IAR/Т.А.