У четвер у Стрєльні, що під Санкт-Петербургом, розпочався дводенний саміт Великої двадцятки. До Росії з’їхалися представники 20 найпотужніших економік світу. Формально форум присвячений економічним питанням, однак домінує на ньому політика.
Група двадцяти міністрів фінансів та голів Центральних банків, Велика двадцятка, або як її називають ще коротше – G-20 це формат міжнародних зустрічей, який об’єднує 20 найбільших економік світу: 19 національних та Європейський Союз. Група G-20 перший раз зібралася у Берліні ще в 1999 році, починаючи з 2008 року її зустрічі відбуваються на найвищому рівні – тобто за участі президентів та голів урядів окремих держав. Зараз у країнах G-20 проживає дві третини населення планети, вони виробляють 90% загальносвітового ВВП та проводять 80% міжнародних торговельних операцій. Якщо на початку до Великої двадцятки ставилися як до чергового консультативного міжнародного форуму, то тепер деякі експерти називають її саміти «засіданнями світового уряду».
Головними темами петербурзької зустрічі мали стати податкові реформи, створення нових робочих місць та заохоченні інвестицій. Власне у цьому компоненті були особливо зацікавлені країни ЄС. Говорить Маґдалєна Скаєвська, кореспондентка Польського радіо у Брюсселі:
– Європейська економіка зараз перебуває у кращому стані, ніж рік тому, що на думку політиків свідчить про ефективність спільної боротьби з кризою. «Перший раз протягом останніх років я не буду змушений слухати лекції, як управляти ЄС», – сказав голова Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу. На його думку, світ зараз потребує того, що європейці називають «врівноваженим економічним зростанням». У Санкт-Петербурзі ЄС зверне особливу увагу на боротьбу з «податковими гаванями» та фінансовими махінаціями. Також Брюссель хоче, аби лідери G-20 рішуче засудили протекціонізм, який став з’являтися на національних ринках.
Економіка, хоч формально і є головною темою зустрічі, однак, вже зараз зрозуміло, що всі дискусії обертатимуться довкола останніх подій у Сирії та браку згоди зі сторони Росії та Китаю на початок інтервенції. Як повідомляє кореспондент Польського радіо у Німеччині Войцєх Шиманський, місцеві експерти не вірять, що найближчим часом Захід та Росія зможуть випрацювати спільну позицію щодо сирійського питання:
– Як пише щоденник «Zuddeutsche Zeitung», Барак Обама та Владімір Путін, звісно, зустрінуться у Петербурзі, однак не треба мати щодо цієї розмови великих очікувань. Путін не має причин змінити свою позицію, для Обами ж важливіше заручитися підтримкою щодо воєнного удару по Сирії всередині власної країни. Інші німецькі газети теж пишуть, що для Обами питання дискусії над Сирією в ООН вже закрите, він змирився з програшем на цьому фронті.
Трохи більше семи років тому, коли Санкт-Петербург приймав саміт Великої вісімки, західні аналітики ще висловлювали надію, що з Путіним можна домовитися. Що змінилося у підході Заходу до Росії зараз – коментує німецький політолог Алєксандер Рар:
– Сам форум Великої двадцятки на ці роки змінив свій формат: він став набагато впливовішим, справжнім світовим урядом. На мою думку, G-20 зараз легше бути прийняти знакові рішення, вона банально має для цього більше підстав, ніж Велика вісімка – Америка плюс Європа і Японія. Путін, відкриваючи зараз саміт у Петербурзі, так себе і бачить – лідером світового уряду. Для нього успіх цієї зустрічі це питання і престижу, і влади, і відповідальності. Але зараз російський президент вже не має такого гарного іміджу, як 7 років тому. Виглядає так, ніби США та Росія зараз не можуть домовитися з жодного питання, навіть з питань безпеки, які останнє десятиліття радше не викликали більших дискусій. Втрачений конструктивний діалог між Брюсселем та Москвою. Захід та Росія зараз потрапили у ситуацію, близьку до реалій часів «холодної війни».
Рар, який є автор біографії Владіміра Путіна та кількох книг на тему Росії у системі міжнародних відносин, однак не виключає, що теперішня зустріч G-20 є шансом для Росії та США домовитися з важливих для них питань:
– Добре, що питання Сирії, яке наразі неможливо вирішити, будуть обговорювати на зустрічі двадцятки, хай і неофіційно. Адже програма саміту укладалася ще рік тому, тоді ніхто не міг передбачити загострення близькосхідного конфлікту. Це добрий шанс для цього форуму показати свою ефективність порівняно з ООН, довести відповідальність розвинених економік за безпеку світу. Думаю, лідери G-20 можуть знайти не просто компроміс. А реально довгострокове рішення сирійської проблеми. Випадок дискусії над інтервенцією до Сирії, де було вжито хімічної зброї, це проблема інтерпретації міжнародного права. Вашингтон вважає, що світ став повністю глобальним, і кожен може втручатися у справи іншої держави, якщо вони представляють собою загрозу. Москва, а разом з нею Пекін та Делі, вважають, що пріоритетом однак має бути суверенітет кожної держави. На вирішенні цієї дилеми двадцятці і варто би було зупинитися.
Кілька років тому Росія була у фаворі ще з однієї причини – її разом з іншими країнами БРІКС: Бразилією, Індією, Китаєм та Південно-Африканською Республікою, – називали двигуном подолання світової економічної кризи. Зараз же, поза Китаєм, країни БРІКС не демонструють вражаючих темпів розвитку. Однак, на думку Алєксандера Рара, економічний фундамент у російському діалозі із Заходом ще зарано списувати:
– Я б не погодився з такою оцінкою, що БРІКС не грає великої ролі у світовій економіці. Так, ці країни вже не показують такі темпи розвитку ВВП як 2-3 роки тому. Але подивімося на ЄС – тут темпи розвитку або на нулі, або йде спад промислової продукції. А от хто доволі швидко виходить з кризи, то це Сполучені Штати. Це дозволить їм зміцнити свій статус супердержави. Росія досі залишається гігантом в енергетиці, європейські та азійські країни просто мусять з нею співпрацювати. Розвиток БРІКС відбувається повільніше, ніж прогнозували кілька років тому, але тенденція невідворотна: світ буде не моно- чи біполярним, а багатополярним. І Заходу доведеться з цим рахуватися.
Зауважимо, що польські політичні аналітики радше скептично ставляться до перспективи прийняття конкретного рішення у справі Сирії під час зустрічі Владіміра Путіна та Барака Обами у Петербурзі. Питання про те, аби Польща не в складі представництва ЄС, а як окремий суб’єкт долучилася до грона G-20, вже кілька разів ставало предметом політичних дебатів у країні, але міжнародна громадськість цю ініціативу поки не підтримує.
Олена Бабакова