У Польщі його знають як одного з найбільш епатажних політиків, він проголошує ідеї крайнього економічного лібералізму та сумнівається в інтелектуальних здібностях жінок. Януш Корвін-Мікке, лідер Конгресу нової правиці, підтримує анексію Криму Росією, вважає, що зовнішня політика польського уряду є шкідливою для країни та обіцяє розвалити ЄС. І він – один з небагатьох польських євродепутатів, хто голосував проти ратифікації Угоди про асоціацію ЄС–Україна. Чому – про це політик розповів УСПР.
Нещодавно Польща отримала новий уряд – кабінет Еви Копач. Пані прем’єр виступила перед Сеймом з промовою, у якій пообіцяла, що польська зовнішня політика тепер буде більш прагматичною. Як Ви оцінюєте курс прем’єра на міжнародній арені?
– Оскільки все, що пані прем’єр казала про внутрішню політику Польщі, це абсолютні казки, то я побоююся, що і те, що вона казала про зовнішню політику, не варто сприймати поважно. Цей уряд працюватиме півроку, може рік, тому ідеї з промови пані прем’єр не мають жодного значення.
Але ж Ви є одним з тих політиків, які оскаржують правлячу партію Громадянська платформа у браку прагматизму. Тепер ключове слово – прагматизм – прозвучало, але Ви не погоджуєтеся з його розумінням Евою Копач. Як би Ви бачили прагматичну політику Республіки Польща?
– На даний момент Польща повинна оголосити нейтралітет у російсько-українському конфлікті. Хіба що – Україна попросить Варшаву про якийсь військовий союз, але це вже тоді інша історія. На мою думку, повалення режиму Януковича було помилкою. І прошу тут пам’ятати про слова українського поета Тараса Шевченка:
Не так тії вороги,
Як добрії люди —
І окрадуть, жалкуючи,
Плачучи, осудять,
І попросять тебе в хату,
І будуть вітати,
І питать тебе про тебе,
Щоб потім сміятись,
Щоб з тебе сміятись,
Щоб тебе добити...
Без ворогів можна в світі
Як-небудь прожити.
А ці добрі люде
Найдуть тебе всюди,
І на тім світі добряги
Тебе не забудуть.
Якщо б у понеділок НАТО вирішило, що у вівторок прийме Україну до своїх лав, то я б голосував «за». Натомість, ЄС ратифікує Угоду про асоціацію з Україною і говорить, що Київ за три роки може долучитися до Євроспільноти. Таким чином, Брюссель дає Путіну карт-бланш на захоплення України протягом трьох років. Тому я голосував проти ратифікації Угоди про асоціацію з Україною. Ця Угода – це якесь половинчасте рішення, я ж волію рішення чоловічі – або так, або так. ЄС же веде дуже жіночну політику – і так, і сяк, і там шматок, а я виступаю проти такої політики.
Дозволю собі нагадати, що слова про три роки до вступу України до ЄС – це приватна думка дуже малого грона європолітиків. Натомість глава комісії закордонних справ Європарламенту Ельмар Брок заявив, що процес зближення Києва та Брюсселя не має часових рамок, проте навряд чи він займе менше, ніж 10 років. Ви не поділяєте думки своїх колег?
– Не поділяю цієї думки. Роздумування, що буде за 10 років, не викликає у мене нічого, окрім сміху. Коли Росія приєднувала Крим, це їй зайняло 3–4 дні. Якщо б це мав зробити Євросоюз, то це б тривало 20 років. Поки що Європі нічого не загрожує і ми маємо розкіш демократії – найглупішого політичного устрою. Але ці часи закінчуються. Успіхом Росії було приєднання Криму. На сході України воюють росіяни, хоча навіть не росіяни – радянські люди, котрі досі думають категоріями СРСР. Але це також успіх Росії. Зараз у цій країні існує великий тиск на Путіна, аби він приєднав так звану Новоросію, або ще й частину Латвії та Естонії. І цей російський націоналізм є небезпечним.
Якщо перейти до відносин ЄС з путінською Росією. Останнім часом у Брюсселі чути голоси, що в ситуації відносного заспокоєння конфлікту на сході України ЄС може призупинити дію частини санкцій проти Москви. Чи Ви б голосували за таке рішення?
– Я є противником будь-яких санкцій. Якщо дві сторони мають добрі торговельні відносини, то санкції будуть болісними для обох. З тією тільки різницею, що Росія є у три рази більшою від Польщі, тому відчуває ці санкції у три рази слабше, ніж ми. Європейські санкції це акція на кшталт «на зло бабці відморожу вуха». Розкіш застосовувати санкції може собі дозволити багата країна, Польща не є багатою. Ситуація у Донецьку та Луганську є неясною. Зачекаймо, як вона розвиватиметься. Хто знає, може, ми ще будемо просити Путіна, аби він увійшов на Донбас та навів там порядок.
Ви говорите, що Польща має бути нейтральною під час російсько-українського конфлікту, бо це відповідає її інтересам. Чи Польща, чи ЄС можуть мати партнерські відносини з Росією у той час, як Кремль брутально порушує норми міжнародного права?
– Немає чогось такого, як міжнародне право. Є тільки умови, які до чогось зобов’язують тих, які їх підписали. Я є людиною, яка взагалі-то любить Росію, але мушу засудити діяльність Сєрґєя Лаврова, який відверто збрехав, сказавши, що Росія не порушила Будапештський меморандум. Чи це порушення було слушним – це вже інше питання, але Росія не виконала своїх зобов’язань. Шкода, що така потужна країна не вміє грати відверто. Росія завжди могла сказати: мешканці Криму хотіли жити з нами, ми порушили меморандум, тепер ми виплатимо Україні відшкодування, перепрошуємо США та Великобританію. Цей брак відвертості – це для мене неприємне.
Ви говорите, що взагалі-то любите Росію. А чи Ви взагалі-то любите Україну?
– Я так само люблю Росію, як люблю Україну. Я не маю претензій до українців. Я, звісно, пам’ятаю різню на Волині, але пам’ятаю і різню Праги.
Ви є відомим критиком членства Польщі в ЄС. А як би Ви поставилися до вступу України до Євроспільноти?
– Я б цього не бажав Україні, але якщо б націоналістичні настрої у Росії продовжили розвиватися тими ж темпами, то для України, мабуть, було б ліпше опинитися в ЄС. Якщо ж Росія буде розбудовувати імперію, але керуючись не націоналізмом, а саме імперською ідеологію типу Солженіцина, то Україні було би краще опинитися у Митному союзі.
Ви говорите, що було би краще, якби Україна полишила Донбас. Чому?
– Ні, я маю на увазі, що так було б краще з точки зору Польщі. Є дві можливості: або Україна поверне собі Донбас, тоді будемо мати сильнішу українську державу, або Україна його втратить, тоді українці будуть ненавидіти росіян, що з нашої точки зору теж є корисним. Я хочу мати незалежну Україну між Польщею та Росією.
Європейська та українська преса часто називають Вас «другом Путіна». Що Ви відчуваєте, коли читаєте ці слова? Ви є другом Владіміра Владіміровича?
– У порівнянні з деякими політиками, наприклад – главою Європарламенту Мартіном Шульцом, Путін здається мені великим європейцем. Протягом останніх 20 років у його поглядах відбулася еволюція, і я вважаю її дуже некорисною. Колись я був ентузіастом Путіна, але він втратив багато шансів змінити Росію, вже не має тієї харизми. Проте, я волію Путіна, ніж деяких європейських політиків. І такої думки дотримуються і Віктор Орбан, і Вацлав Клаус, і італійська Північна ліга. Є два типи поляків, які не люблять Росію: ті, які винесли це з родини, і ті, кому це казали робити Вашингтон та Брюссель. У цьому і є наша трагедія.
Олена Бабакова