Про свою знахідку польський Інститут Національної пам’яті повідомив у середу. Тоді працівники ІНП за підтримки правоохоронців вилучили документи в домі однієї із ключових постатей воєнного стану в Польщі, генерала Чеслава Кіщака. Як повідомив директор ІНП Лукаш Камінський, вдова генерала Марія Кіщак пропонувала інститутові перепродати акт у справі таємного співпрацівника під псевдонімом «Болєк» («Bolek»). Сьогодні стало відомо що саме знайдено.
Серед документів є папка Секретного співробітника з псевдонімом «Болєк», а також написане від руки зобов’язання співпрацювати зі Службою безпеки, документ підписаний прізвищем Лєха Валенси.
Ці документи оригінальні, – говорить голова польського Інституту національної пам’яті Лукаш Камінський. І додає, що відповідний висновок зроблено на підставі оцінки експерта-архівіста:
- У персональній папці знаходиться конверт, в ньому – від руки написане зобов’язання співпрацювати зі Службою безпеки, підписане «Лєх Валенса Болєк». Серед документів, які знаходяться у цій папці, є теж від руки підписані псевдонімом «Болєк» квитанції про одержання грошей.
Як сказав Лукаш Камінський, на коробці, в якій знаходилися документи, був приклеєний конверт з листом Чеслава Кіщака:
- У цьому конверті – вручну написаний лист з квітня 1996 року. В ньому Чеслав Кішак інформує про те, що передав до Архіву нових актів документальні акти про співпрацю Лєха Валенси зі Службою безпеки ПНР. Цей лист підписаний Чеславом Кіщаком. Цей лист та коробка, в якій були обидві папки, так і не був надісланий.
Тепер документи описуються, а вже незабаром стануть доступні громадськості.
Колишні співпрацівники Лєха Валенси, діячі антикомунстичної опозиції у Польщі, по-різному реагують на сенсаційні відкриття ІНП.
Колишній діяч опозиції Владислав Фрасинюк не вірить, що Лєх Валенса доносив на діячів «Солідарності». Якби генерал Кіщак справді мав докази співпраці Валенси з СБ, то використав би їх ще перед тим, як лідерові «Солідарності» мали вручити у 1983 році Нобелівську премію миру, - говорить Фрасинюк:
- Якби генерал Кіщак мав ці документи, то в часи, коли велася боротьба проти «Солідарності», і «Солідарність» була головним ворогом комуни, ці документи вже давно були б надіслані до Норвегії, але цього не сталося. Отже, якщо їх не оприлюднено в часи, коли «Солідарність» становила для влади загрозу, і коли владі залежало на тому, щоб знищити цей рух, то не вірю, що вони взагалі існують.
Один зі співзасновників «Солідарності» Анджей Ґвязда не є здивований інформацією ІНП. Як сказав в ефірі Польського радіо, він та його співпрацівники мали підозри, що Лєх Валенса співпрацює з СБ:
- Починаючи від третього страйку, ми мали внутрішню певність, що Валенса є агентом Служби безпеки, іщо діє на користь спецслужб. Це було видно з його публічних виступів.
Підозри про співпрацю з СБ колишнього президента Польщі та лідера «Солідарності» мали теж деякі польські історики. Зокрема, у 2008 році з’явилася книжка «СБ і Лєх Валенса. Внесок до біографії» Славоміра Ценцкєвича та Пйотра Ґонтарчика, в якій історики доводили зв’язок колишнього президента з комуністичними спецслужбами. У 2013 році Ценцкєвич написав другу книжку про не надто світле минуле Валенси – «Лєх Валенса. Людина з папки». Сьогодні ж історик написав у соцмережі, що документи «закривають період багаторічної боротьби про агентурне минуле Лєха Валенси».
Документи, які стосуються Лєха Валенси ,не завершують дебатів про зв’язки колишнього президента Польщі зі Службою безпеки – вважають польські історики, які були гостями Польського радіо 24.
Доктор Ґжеґож Майхшак з польського Інституту національної пам’яті, каже, що оригінальність документів можна перевірити шляхом графологічної експертизи -чи справді там є підпис Лєха Валенси. Однак, на його думку, навіть це не поставить крапку у дискусії про співапрцю Лєха Валенси з СБ:
- У Польщі є два табори. Один табір переконаний, що Лєх Валенса – це власне і є секретний співпрацівник «Болєк» і на цьому кінець, не приймаються жодні аргументи. Натомість другий табір вірить в те, що Лєх Валенса був як святий Юрій, котрий переміг дракона.
На думку іншого польського історика, Анджея Ануша з Варшавського Університету, після оприлюднення документів, що їх ІНП знайшов у домі вдови генерала Кіщака, розпочнеться поглиблена дискусія про роль Лєха Валенси у боротьбі з комунізмом, з’являться запитання, чому Валенса не признався до своєї співпраці з СБ. Він мав шанс у 90-тих років, - говорить історик:
- У дев’яностому році був той момент, коли Лєх Валенса просто міг «розрахуватися» за цей етап своєї біограії. І якби це сталося, то сьогодні ми були б на зовсім іншому етапі дискусії.
Ти паче – продовжує історик ІНП професор Антоні Дудек – що перед президентськими виборами у 1990 році вперше з’явилися натяки на непрозоре минуле Валенси:
- Президентська кампанія і славнозвісний «чорний портфель» контркандидата Валенси Станіслава Тимінського (котрий говорив, що має в ньому компромати на Валенсу). Це був перший момент, коли з’явилися такого типу звинувачення, вони не були ще конкретизованими... А пізніше Лєх Валенса, після відставки у 1992 році уряду Яна Ольшевського, прийняв таку позицію, що почав оскаржувати усіх, хто – як він висловлювався – наводив на нього наклепи. Від цього моменту він стоїть на позиції, яку, гадаю, вже не змінить до кінця свого життя. Тобто Лєх Валенса буде говорити своє, його адвокати будуть його захищати, а інші формулюватимуть проти нього звинувачення.
Лєх Валенса послідовно заперечує свою співпрацю з СБ. Після оприлюднення документів Інстутитом національної пам’яті, колишній президент Польщі написав у своєму блозі «Не може бути жодних матеріалів мого походження. Якби вони існували, не було би потреби їх підробляти. Я це доведу в суді».
Це, як каже історик, професор Анджей Пачковський, якщо підтвердиться автентичність знайдених документів, поставить колишнього президента у незручне становище:
- Це поставить його дуже незручній ситуації. Але, на мою думку, велика людина може мати слабкості. Коли ми говоримо про її слабкості, то слід пам’ятати про велич цієї людини. Але коли говоримо про те, що вона була великою, то не забуваймо, що були теж і слабкості. Гадаю, ця справа додасть Валенсі певного колориту.
Колишній опозиціонер Владислав Фрасинюк критикує спосіб, в який Інститут національної пам’яті оприлюднив документи. На його думку, слід представити контекст комуністичної дійсності, яка була у Польщі в 70-ті роки минулого сторіччя.
- Єдиним національним скаром, який має Польща, і яким пишається у всьому світі, є Лєх Валенса та польська «Соліданість», і на це сьогодні плюють. Коли ж говорити про 70-ті роки (нібито таємну співпрацю Валенси у 70-ті роки), голова ІНП Лукаш Камінський повинен представити історичний контекст. Тоді, нагадаю, людей, зокрема, у Ґданську, вбивали. Опозиційним діячам, робітникам судоверфі міліція влаштовувала так звані «стежки здоров’я» - коли дві колони міліціонерів били палками людей, що йшли поміж ними. У ці роки робітники були абсолютно незахищеними.
Історик Лєх Ковальський, автор книжки «Ярузельський. Генерал з недоліком (дефектом) - ред.» теж критично оцінює дії ІНП і спосіб, в який інститут вилучив документи з дому Кіщака:
- Те, що зроблено у випадку пані Кіщак, вдови генерала Чеслава Кіщака, я би це назвав аматорськими діями. По-перше, виявлено джерело, від якого походять документи – а вже на першому курсі журналістів вчать, що не можна видавати свого інформатора. По-друге, навколо справи зробився медійний шум, галас... Після чогось такого вже ніхто не прийде до інституту і не запропонує жодних документів.
Нагадаємо, у 2000 році Люстраційний суд Польщі визнав заяву екс-президента про те, що він не співпрацював із Службою Безпеки ПНР, правдивою. Суд тоді постановив, що спецслужби сфальсифікували документи на тему Валенси.
IAR/Яна Стемпнєвич