У щорічному виступі Генерального секретаря Ради Європи Турб’єрна Яґланда про права людини немає ні слова про порушення основних прав людини на окупованому Росією Донбасі та в Криму. Про це повідомила учасниця української делегації Парламентської асамблеї Ради Європи, перша віце-спікер Верховної Ради Ірина Геращенко.
На зв’язку з Польським радіо є віце-голова Європарламенту Ришард Чарнецький. Скажіть, як ви прокоментує відсутність інформації про порушення прав людини Росією у виступі генсека Ради Європи?
Ришард Чарнецький: Це скандал, і вкрай незручна ситуація, що високопоставлений службовець важливої організації, яка згуртовує значно більше держав, ніж країни-члени ЄС, так цинічно висвітлює дійсність, яка не існує. Відсутність інформації про порушення прав людини на території Криму та на Донбасі спотворює реальний стан речей. Проте, я вже настільки довго займаюся політикою, що це мене вже перестало дивувати. Турб’єрн Яґланд відомий своїми проросійськими поглядами і висловлюваннями. Ще в період, коли він боровся за посаду генсека Ради Європи, а його суперником був поляк Влодзімєж Цімошевич, Яґланд звинувачував нашого земляка в «антиросійськості». На мій погляд, це ганьба і сором для Ради Європи та Парламентської асамблеї Ради Європи, що така людина очолює цю структуру. Дозвольте, я нагадаю, що цей норвежець, пан Яґланд наважився звернути увагу польському урядові, що той, мнимо, підриває демократію. І водночас мовчить, коли справа стосується російського уряду та його дій у Криму, та Східній Україні. Для мене це прояв крайнього лицемірства і політики подвійних стандартів.
Додаймо, що представники України зверталися до генсека Ради Європи з запитанням, чому в рапорті, який нараховує 104 сторінки, немає ні слова про порушення основних прав людини в Криму та окупованому Донбасі. У відповідь українці почули, що Рада Європи не відправляла туди своїх представників, а отже не знала, що відбувається в цих регіонах України. Це ж абсолютно невірогідне пояснення.
Р.Ч.: Це юридична казуїстика, спроба показати неіснуючу дійсність, якесь відвертання уваги, пом’якшування ситуації. Для Ради Європи – це сором. Пан Яґланд, як норвежець, має нафту, але не має гідності.
А отже, що, в такій ситуації, може зробити міжнародна громадськість, як наголошувати на порушенні прав людини в Криму і на Донбасі, вказувати, що в цьому винна Росія та проросійські сепаратисти?
Р.Ч.: Для цього необхідно використовувати всі доступні структури, всі можливості, щоб акцентувати, підкреслювати, вказувати ці злочини чи приклади порушення прав людини. Треба створити міжнародне лобі, яке висвітлюватиме цю дійсність, показуватиме справжню картину подій на цій території. Але також треба вказувати на лицемірство західних політиків, які в контексті Росії, закривають очі і вуха на всі її порушення, оскільки в такій поведінці вбачають для себе якусь вигоду.
Європейський Союз, вступно, прийняв рішення стосовно продовження економічних санкцій проти Росії на чергові шість місяців. На ваш погляд, це важливе рішення?
Р.Ч.: Це рішення дуже потрібне, бо ж ми не можемо вдавати, що йде дощ, коли нас опльовують. Що стосується Криму чи Донбасу, насправді, нічого не змінилося. Там щодня гинуть люди, гинуть солдати нашого сусіда України, а отже, ці санкції просто необхідні. Я реаліст, можливо це вже востаннє Євросоюз використовує шлях санкцій проти Кремля. Дедалі більше країн мріють про повернення до бізнесу і торговельних взаємин, щоб експортувати в Росію, реалізувати інвестиції. На мій погляд, велика частина німецьких, французьких, італійських чи голландських еліт тільки цього і прагнуть. І процес запущено. Цього разу, у лавах ЄС перемогла порядність, натомість, що станеться у січні наступного року – побачимо.
Польща послідовно висловлює позицію, що поки триває окупація Криму, поки Росія буде підтримувати сепаратистів, санкції мають бути збережені.
Р.Ч.: Тут справа не лише в моралі, чи гуманітарних міркуваннях, хоч безумовно теж, але вагоме значення має геополітична свідомість наших інтересів. Якщо є санкції, то це, можливо, стримає Росію від її подальших агресивних дій щодо чергових країн. Була Грузія, була Україна, можуть бути наступні держави, не конче Польща, але, наприклад, країни Балтії: Литва або Латвія, де проживає майже 50 відсотків росіян. Ліквідація санкцій, чи їх пом’якшення, може лише спонукати Росію до чергової агресії та подальшої реалізації її імперських планів. Отже, в нашому інтересі є те, щоб в цьому питанні Захід був непохитним, щоб санкції були збережені, бо лише це може, певною мірою, стримати російський апетит.
Гостем ефіру був віце-голова Європарламенту Ришард Чарнецький.
RP/Л.І.