У столиці Білорусі, Мінську, протестувальники навіть поставили ультиматум: або податок від безробіття, відомий як декрет про дармоїдство, скасують, або чергова демонстранція 25 березня буде присвячена відставці президента Аляксандра Лукашенки. Новинкою є реакція режиму на останні протести, – відзначив аналітик Осередку східних студій Каміль Клисінський:
– Зараз, справді, функціонує щось таке, як алгоритм. Тут я цитую міністра внутрішніх справ Білорусі Ігоря Шуневича, який торік несподівано заявив, що білоруська влада, МВС, міліція та інші служби застосовуватимуть алгоритм. Тобто, кажучи просто, не битимуть палицями, не вдаватимуться до пацифікації демонстрантів та арештів. Радше, зосередяться на фінансових штрафах, адміністративних протоколах – отже, методах менш контроверсійних для Заходу та незалежних ЗМІ. Досі влада цього дотримується, адже – пам’ятаймо – триває діалог Білорусь – Європейський Союз та Білорусь – Росія.
Протести поставили в складну ситуацію і владу Білорусі, і представників опозиції, – звернув увагу Каміль Клисінський:
– Ці протести є викликом і для влади, і для опозиції. Поки що, опозиція не складає іспиту і, думаю, в очах більш зорієнтованої частини суспільства – адже не всі громадяни цікавляться цим питанням – вона дещо скомпрометована. Частина лідерів опозиції злегковажила протести, не доцінила їх, визнала, що вони не мають сенсу, що, як раніше, будуть пікети – кілька осіб із транспарантами. Тепер їм треба визначитися і, в міру політичного таланту, частково взяти провідну роль у демонстраціях. Наразі це виходить слабко, ці протести мають спонтанний характер. Представникам опозиції важко буде здобути довіру співгромадян. Білоруська влада також перебільшила з декретом про дармоїдство. Громадяни можуть витримати багато, але, як видно на прикладі останніх реакцій, – якусь межу переступлено.
Податок на безробіття існує вже понад рік, був уведений 2015 року. Його ефективність є дуже слабкою: із 400 тисяч письмових звернень до громадян лише 40 тисяч, тобто 10 відсотків, закінчилося сплатою штрафу. А це, приблизно, 200 доларів на рік. Каміль Клисінський:
– Це також свідчить про ефективність цього податку і про підхід громадян. Це дуже добрий приклад, що показує, яким архаїчним є мислення білоруської влади про економіку. Нібито можливим є адміністративне управління. Мабуть, президент Аляксандр Лукашенка отримав рапорти, скільки громадян працює в тіньовій сфері і скільки виїжджає до Росії працювати в будівництві – хоч останнім часом, певно, менше, адже там також криза. Бюджет від цього втрачає – а, наприклад, їхні родини лікуються в Білорусі. І президент вирішив це так, як умів і як уміла його адміністрація.
З’явилася підозра, що Білорусь може призначати на пошуки так званих дармоїдів більше грошей, ніж отримує з податку. Міністерство у податкових справах відповіло, що ці дані не призначені до відома громадськості. Каміль Клисінський:
– Гадаю, за цим зручним повідомленням прихована глибша правда, що податок не виправдав сподівань, він не діє. Вже є попередні сигнали про те, що білоруська влада шукає можливості виходу з цієї ситуації. Відмова від податку не означатиме поразки режиму. Навпаки, його обстоювання може відкрити процеси, які буде дуже важко загальмувати – як останні протести.
Європейський Союз стежить за подіями в Білорусі і це головний інструмент стримування Мінська – наголошує польський аналітик Каміль Клисінський:
– Я думаю, що білоруська влада свідома цього і саме тому алгоритм міністра Шуневича, тобто відмова від пацифікації, надалі зберігається. Це – головний фактор, який стримує білоруську владу перед запуском старого випробуваного засобу у вигляді міліційного кийка.
Директор Осередку східних студій Адам Ебергардт назвав останні протести білорусів феноменом. Адже останніми роками білоруське суспільство було пасивним. До зневіри довело передусім погіршення економічної ситуації, – вважає експерт:
– Вперше після понад двадцяти років правління Лукашенки Білорусь опинилася в рецесії. Економічна модель від початку була неспроможною. Це постсовєтська модель з великими державними фабриками, які виготовляють холодильники, трактори, елементи вантажівок і продають передусім на російський ринок, який скорочується внаслідок економічної кризи в самій Росії. Додатково, настала декон’юнктура на ринку сировини, а джерелом значної частини прибутків Білорусі є перероблення російської нафти. Зібралося багато некорисних елементів, тому влада шукає грошей, де може. Найцікавіше, що білоруське суспільство, яке ми звикли сприймати як надзвичайно пасивне, організується і виходить на вулиці. Людей не так багато, як було в Україні, але, все-таки, це прояв наростання суспільного невдоволення.
Іншим елементом, що впливає на суспільні настрої, є збільшення напруження у російсько-білоруських контактах, – додав доктор Адам Ебергардт:
– Спори стосуються умов постачання нафти, газу, доступу білоруських продуктів на російський ринок, співробітництва у сфері безпеки. Білорусь зупиняє створення російської авіабази під Бобруйськом, є питання неврегульованого статусу російсько-білоруського кордону, що ускладнює громадянам Польщі та Європейського Союзу автомобільний і залізничний проїзд транзитом до Росії. Білорусь не погоджується на митний кодекс Євразійського економічного простору.
Останнім часом помітне посилення тиску Росії: більші очікування лояльності, розгортання російської пропаганди, налаштованої на Білорусь як на проект, роздратування фактом, що Мінськ намагається зберегти відносну незалежність, – зазначив доктор Адам Ебергардт:
– Дуже цікавим є те, що Росія будує собі мережі в Білорусі. Часто це не надто численні групи в невеликих містах – згуртовані наколо Православної церкви, козацьких рухів, ветеранів Афганістану. Вони організують людей із проросійськими поглядами, часто, наприклад, влаштовують літні табори для молоді. Це – наука, яку Росія отримала з конфлікту з Україною, коли намагалася взяти під контроль її південно-східну частину від Харкова до Одеси. Це не вийшло, тому що не вистачало російських сил і треба було висилати російських «туристів». Я маю враження, що Росія будує інфраструктуру, яку колись зможе використати, щоб провести аншлюс, тобто кримський сценарій. Я не кажу, що ми до цього прямуємо, але, на мою думку, Росія готує собі таку можливість, щоб мати набагато більше інструментів натиску. Безперечно, найближчі місяці і роки у двосторонніх відносинах будуть дуже інтенсивними – посилення російського тиску та опір Лукашенки, який маневруватиме між жорсткою дружбою і захистом свого подвір’я.
Тим часом, МЗС Білорусі назвало несправедливими і неефективними санкції Європейського Союзу. 27 лютого Брюссель продовжив на рік ембарго на зброю та заборону в’їзду для чотирьох осіб з оточення президента і замороження їхніх фінансових активів. Після примирливих жестів Аляксандра Лукашенки відносно Заходу скасовано більшість санкцій, введених через порушення прав людини та утиски ЗМІ. Білоруське зовнішньополітичне відомство заявляє, що Мінськ надалі співпрацюватиме з ЄС задля скасування всіх санкцій.
PR1,PR3/Н.Б.