Цими днями влада Білорусі повідомила, що на маневри «Захід 2017» Мінськ запросить 80-тьох міжнародних спостерігачів. Запрошення отримають, серед іншого, військові аташе, акредитовані Міністерством оборони Білорусі, а також представники НАТО, ОБСЄ, ООН та СНД. Міністр оборони Білорусі заявив, що очікує участі спостерігачів з України, Польщі, Литви та Латвії. Він додав, що в рамках двосторонніх угод також будуть запрошені спостерігачі з Естонії, Швеції і Норвегії.
Тему вересневих військових навчань прокоментують для нас гості Польського радіо: головний аналітик з питань безпеки і НАТО - Войцєх Лоренц із Польського інституту міжнародних справ та Вітольд Репетович з порталу Defence24.
Навчання триватимуть шість днів, від 14-го до 20-го вересня. Ці маневри викликають тривогу серед усіх сусідів Білорусі і Росії, але й самі білоруси побоюються, чи повернутися російські військові після навчань додому, чи навпаки, залишаться в Білорусі, і матимемо справу з різного роду провокаціями. Сумнівається теж НАТО, бо хоч Росія проінформувала Північноатлантичний альянс про навчання, Альянс, однак, сумнівається в правдивості даних про план навчань, полігони, задіяні сили і військову техніку. В НАТО припускають, що в навчаннях буде задіяна стотисячна армія.
У штаб-квартирі Альянсу кажуть, що ці російські навчання будуть наймасштабнішими від 2013 року. А як відомо, згодом, Росія загарбала Крим і розв’язала війну проти України. Отже, наша стурбованість з приводу цих навчань абсолютно зрозуміла?
Войцєх Лоренц: Російські маневри, починаючи з 2013 року, приймають характер таких раптових військових навчань, які дозволяють Росії обходити, так звані, віденські документи щодо відкритості у військовій сфері. Ці документи наказують їй заздалегідь повідомляти про маневри, наказують запрошувати спостерігачів, якщо масштаби навчань більші, ніж кілька-кільканадцять тисяч солдатів. І з 2013 року, чітко видно, що Росія почала реалізувати таку тактику дестабілізування, тиску і шантажу щодо країн-сусідів та щодо НАТО. Проте, навіть, якщо Росія й надає якусь інформацію про організацію тренувань, згодом виявляється, що ця інформація була неправдивою, бо, наприклад, маневри були масштабнішими. І стосовно навчань «Захід 2017» ми спостерігаємо таку ж ситуацію. Російські маневри вписуються у певний сценарій. Як і під час війни Росії з Грузією в 2008 року, так і перед анексією Криму були проведені військові навчання. Отже, це дуже добре, що ми наголошуємо на цій справі, звертаємо на неї увагу.
За маневрами «Захід 2017» будуть спостерігати міжнародні оглядачі. Чи це дає якісь ґарантії, що вдасться уникнути провокацій?
Вітольд Репетович: На мій погляд, це Лукашенка хоче уникнути якихось загроз щодо нього самого, і тому запрошує цих спостерігачів. Він, щоправда, має згоду Росії, але це не змінює факту, що Лукашенка просто побоюється.
Білоруська сторона запевняє, що навчання є виключно оборонного характеру, бо йдеться про безпеку регіону, а безпека в регіоні, як відомо, особливо для Росії має надзвичайно важливе значення. Голова російського відомства оборони сказав, що під час маневрів братиметься до уваги посилену активність НАТО поблизу кордонів союзної держави.
Войцєх Лоренц: Це, очевидно, дуже важливий елемент, який добре вписується в російський наратив, який Москва продовжує від початку 90-тих років. Нічого нового ми не почули. Росія, намагаючись зупинити процес розширення НАТО, постійно наголошувала, що Альянс є загрозою для безпеки Росії. Тим часом розширення Північноатлантичного союзу відбувалося в політичних рамках, у 1997 році прозвучала декларація, що за умов, які склалися, НАТО не буде розгортати нової бойової інфраструктури. І навіть тепер, коли ситуація кардинально змінилася, Альянс щоправда розміщує свою інфраструктуру, проте на засадах тимчасовості. Тут викликає тривогу російська воєнна доктрина, де Москва надає собі право застосовувати попереджувальні заходи. Це, природно, викликає дуже сильний тиск у середині НАТО, оскільки не всі країни-члени розуміють цей механізм. Водночас Альянс діє обережно, щоб не переступити тієї межі, яка могла б провокувати Росію.
Свого часу генерали НАТО звертали увагу на так званий Сувальський перешийок. Це вузька ділянка кордону, що розділяє Польщу і Литву, такий коридор, який поєднував би Калінінградську область, через територію Литви і Польщі з Білоруссю. І міністр оборони Білорусі підтвердив, що під час маневрів буде відпрацьована стратегія створення калінінградського коридору, що фактично є неможливим без агресії проти Литви і Польщі. Як ви це оцінюєте, такі заяви викликають вашу стурбованість?
Вітольд Репетович: Потенційно можна, і навіть треба бути стурбованим, треба враховувати таку провокацію. На мій погляд, російсько-білоруська сторона перевірятиме, як багато вона може собі дозволити по відношенню до Польщі, Литви, НАТО. Тому, у відповідь, нам треба було б зміцнити безпеку польського кордону, і чітко вказати, що російська сторона не може собі дозволити будь-яких провокацій.
Войцєх Лоренц: Звичайно, сценарій закриття Сувальського перешийка – це дуже серйозний задум. Але, хоч ми маємо брати його до уваги, нам треба пам’ятати, що Росія веде гру, розраховану на те, щоб залякати і примусити поступитися. Це і є ота тактика балансування на межі, перекривання каналів зв’язку тощо. Це робиться спеціально, щоб країни-члени НАТО, особливо ті віддалені від Росії, визнали, що немає іншої альтернативи, як поступитися Москві. На щастя, нічого такого поки не помічаємо.
І головне, що турбує білорусів, чи російські солдати повернуться з навчань, додому, чи бува не залишаться у Білорусі. Чи країни Заходу мають можливість запобігти цьому?
Вітольд Репетович: Такої можливості, радше, немає. Я не бачу таких механізмів. Якщо Росія займе Білорусь, мені важко уявити якусь ефективну реакцію Заходу.
Войцєх Лоренц: Усі сценарії можливі. Лукашенка, складається враження, дуже стурбований, що ці війська можуть залишитися. Для НАТО – це було б серйозне ускладнення, оскільки на кордоні Альянсу ми мали б раптове збільшення російського потенціалу, і на це НАТО мусило б відповісти.
PR24/Л.І.